Від ревмокардиту у хокей
З малих років Валерій на ковзанах. Граючи в хокей з м’ячем, батько завжди брав його з собою, щоб не навантажувати мати зайвими турботами.
За прикладом батька Харламов-молодший також захопився спортивними іграми. Влітку це був футбол, а взимку – хокей з шайбою. Не відрізняючись, як і батько, фізичними даними, Валерій якось одразу вловив, що в грі головне не фізична сила, а спритність, швидкість, швидкість реакції і мислення. У дворових баталіях він швидко досяг авторитету і дозволу грати навіть зі старшими хлопцями.
На жаль, Валерій в дитинстві не відрізнявся міцним здоров’ям. Ангіна, скарлатина, часті застуди… Одного разу в 13 років чергова ангіна дала ускладнення на серце. Стався параліч правої половини тіла. Був діагностований ревмокардит. Валерій три тижні пролежав у лікарні, потім стільки ж, але місяців, лікувався амбулаторно. Природно, пішов заборона на заняття спортом.
Однак, незважаючи на заборону батька, Валера продовжував крадькома грати. Потім до таємниці приєднався розумів пристрасть сина батько. На щастя, в біографії хокеїста Харламова сталося диво: через рік після обстеження з’ясувалося, що тяжкої хвороби більше немає. Навіть сліди її зникли, що викликало крайнє здивування у які лікували хлопчика лікарів.
