Індійські
В індуїзмі є таке повір’я, що коли починається новий космічний цикл, тобто після створення Всесвіту, Бог (Брахма) отримує ведичну знання. Діє воно до закінчення циклу, потім йде в непроявлене стан, щоб відродитися знову в наступному циклі.
Отримують ці великі знання мудреці, які потім передають їх з вуст у вуста. І відбувається це вже багато мільйонів років. Ті знання з Індійських Вед, які відомі людству на сьогоднішній день, більше 5 тисяч років тому були записані і розділені мудрецем Ведавьясой. Кожну частину він передав одному з чотирьох своїх учнів – у вигляді мантр і гімнів.
Відбувалося це на протязі деякого тимчасового відрізка: з XVI століття до нашої ери до V століття нашої ери. Але з-за того, що матеріалом для записів служили пальмове листя і деревна кора, багато записів не збереглися. А ті манускрипти, що дожили до сьогоднішнього дня, мають вік до декількох сотень років.
Різновиди
Стародавні Індійські Веди в основному залишилися в усній формі – у вигляді мантр (збірники мантр ще називають самхити). Це такі повторювані молитовні тексти, які вимовляються при здійсненні різних релігійних ритуалів. Також до них примикають брахмани, упанішади, араньяки – коментарі до збірників.
Існують такі книги “Індійських Вед”: Рігведа (гімни), Самоведа (співи), Яджурведа (жертовні формули), Атхарваведа (заклинання).
Індуїстська релігія вважає, що Веди були створені не земними людьми, але є вічними божественними творами, які надані через мудреців людству – для самовдосконалення, розкриття в собі надздібностей, пізнання суті життя.
Що стосується індійської філософії та Зед, то на території Індії різні релігійні системи і школи в усі часи і сьогодні мають своє ставлення до цього прадавнього знання. Були і є такі, які приймають Веди (астики), а також ті, хто відкидає (настики).
