Зоряниця у слов’ян
У слов’ян зоряницю ще називають утренницей, заряницей, светлуссой, зоринкой, Чигир-зіркою. Вона символізує ранкову зірку, південну зорю. А також є застарілим назвою планети Венери, яка гасне на небосхилі останньої.
У слов’янських міфах існує кілька варіантів персоніфікації Зоряниці, наприклад, таких як:
- Мати сонця.
- Сестра сонця.
- Його дочка.
- Кохана місяця. До нього її ревнує сонце.
- Сестра місяця.
Зоряниця є провісницею сходу сонця, вона виводить сонце на небо, а потім поступово зникає в його сліпучих променях. Напередодні ранку Зоряниця сяє яскравіше інших світил, допомагаючи місяця.
З Денницей, або Чигир-зіркою, росіяни пов’язували ряд прикмет.
- Якщо хтось зібрався йти або їхати куди-небудь, йому потрібно подивитися, на яку сторону світить зірка Чигир. Якщо вона стане проти, то проти неї рухатися не можна.
- Так як 1, 11, 21 числа Чигир-зірка знаходиться на сході, то в ці дні не можна зводити будівлі і оголювати голову на дворі.
- 2, 12 та 22, коли зірка стоїть між сходом і полуднем, не можна вступати в інтимні стосунки з дружиною, інакше дитина буде кучерявим і безплідним.
- 3,13 і 23 Чигир стоїть на полудни. У ці дні в полудень не можна купатися, ходити в лазню, так як може статися неприємність.
Аналоги Зоряниці є і в давньогрецькій міфології (Фосфор), і в римській (Люцифер), і в німецько-скандинавської (Аурвандил). Спочатку розглянемо, що таке Зоряниця у стародавніх греків?
