Фосфор, значить, несе світло
Згідно Цицерону, «ранкову зірку» називали «Фосфор». У перекладі з давньогрецької мови означає «несучий світло». Згідно з іншими джерелами, Фосфор ототожнювався з Геспером – «вечірньою зіркою». Саме так називали планету Венеру, яку через яскравих променів сонця видно лише на світанку і на заході сонця. В давнину вважали, що це дві різні планети.
Коли ж було встановлено, що і Вечірня зірка, і Ранкова – це один і той же об’єкт, Фосфору остаточно ототожнили з Геспером. По імені Фосфору назвали світиться в темряві хімічний елемент, відкритий в 1669 році.
За Гесіодом, Фосфор був сином богині зорі Еос і тітаніда Астрея. Його вважали улюбленцем богині Афродіти, яка зробила його охоронцем свого святилища. Фосфор був батьком двох синів – Дедалиона і Кеика. Він символізував собою Схід, а Геспер – захід.
Люцифер
Що таке Зоряниця в римській міфології? В цьому значенні у римлян існував такий персонаж, як Люцифер, що латиною означає «світлоносний». Він також уособлював «ранкову зірку» – Венеру. Як і стародавні греки, римляни спочатку вважали, що «вечірня зірка» – це інше світило, яке вони назвали «Веспер» (подібно грецькому Геспер). З часів пізньої імперії існувало чоловіче ім’я Люцифер. Так, наприклад, був церковний діяч, Святий Люцифер, який жив у IV столітті нової ери, противник аріанства.
Образ Люцифера знайшов своє відображення і в християнстві. Так, про нього згадується в книзі пророка Ісаї, де мається на увазі людина – вавілонський цар. Однак в інших тлумачень це сатана, що впав з неба. У російському синодальному перекладі він позначається словом «Зоряниця», тоді як у перекладі Вульгати використовується латинське «Люцифер». Цей переклад був здійснений Єронімом, який мав авторитет у християнському світі, і саме він дав ту основу, яка послужила до ототожнення Люцифера з ім’ям Сатани.
В XIV столітті була видана поема Данте Аліг’єрі «Божественна комедія», присвячена християнської тематики. В ній Люцифер постає в образі вмерзли в лід істоти, що має три пащі. Він гризе зрадників і зрадників, найбільшими з яких є – зрадив Христа Іуда, Брут, Кассій. Починаючи з XVII століття, Люцифер є аналогом Сатани диявола – занепалого ангела.
