Батько
Батьком схоластики вважають Боеція. Саме він запропонував навчатися семи наук, з яких можна отримати теологію. Він був державним діячем і християнським теологом. Свій найвідоміший працю написав у досить молодому віці. Робота називалася «Втіха філософією». Вона справила величезний вплив на багатьох авторів. В ній піднімалися питання свободи людини і промислу Бога. Боецій говорить про те, що навіть якщо Бог може передбачати наші дії, але це зовсім не означає, що вони такими і будуть. Людина має свободу вибору, а тому завжди може вчинити так, як вважає за потрібне.
За іншими джерелами, першим батьком схоластики є Іван Эриуген, якого ми згадували на початку статті. Він зумів домогтися вирішальної ролі діалектики й поєднати філософію і теологію. «Другим» батьком цієї науки вважають Ансельма Кентерберійського, який говорив про те, що людський розум дійсно вільний, але тільки в межах певних переконань. Головна задача, яку Ансельм бачив у схоластиці, – це необхідність розкласти по поличках вчення християн, вивчити всі деталі і дрібниці, щоб мати можливість простим шляхом його викласти. Науку цю він порівнює з навчанням або дебатами. В результаті цього істина кристалізується на тлі аналізу і детальних роздумів.
Вчені єдині в тому, що схоластика в філософії – це необхідний елемент. Максимальний розвиток науки припало на XIII століття, коли творили такі люди, як Альберт Великий, Фома Аквінський та Бонавентура.
В цілому схоластика в філософії – це шлях вивчення віри розумом, але за допомогою почуттів.
