Англіканство
Віросповідна база послідовників цієї течії протестантського затверджені ще у шістнадцятому столітті. Головна особливість англіканської церкви – абсолютна лояльність до трону. Згідно думку одного з основоположників вчення, атеїст являє собою загрозу для моральності. Католик – для держави. Сьогодні сповідує англіканство близько сімдесяти мільйонів чоловік, з них більше третини проживає в Англії.
Протестантизм в Росії
Перші прихильники Реформації з’явилися на території Росії і ще в шістнадцятому столітті. Спершу це були протестантські громади, засновані майстрами торговцями з Західної Європи. В 1524 році між Швецією і великим князівством московським був укладений мирний договір, після чого в країну хлинули послідовники Мартіна Лютера. Це були не тільки торговці, а також художники, аптекарі, ремісники.
Вже, в царювання Івана IV, у Москві з’явилися також медики ювеліри. Багато прибутку із європейських країн за запрошенням, як представники соціальних професій. Ще більше іноземців з’явилася за часів Петра Першого, який активно запрошував висококваліфікованих фахівців з протестантських країн. Багато з них стали згодом частиною російської знаті.
Згідно Ништадскому договором, укладеним у 1721 році, Швеція поступилася Росії території Естляндії, Ліфляндії, Інгерманландії. Жителям приєднаних земель гарантувалася свобода віросповідання. Про це було сказано в одному з пунктів договору.
Іноземці з’являлися на території Росії й іншим шляхом, менш мирним. Особливо багато протестантів було серед військовополонених, зокрема, після Лівонської війни, що завершилася в 1582 році. В кінці 17 століття в Москві з’явилися дві лютеранські церкви. Кірхи також були побудовані в Архангельську, Астрахані. Протягом 18 століття в Петербурзі сформувалося кілька протестантських громад. Серед них три німецькі чи італійські, одна голландська реформатська. У 1832 році був затверджений статут протестантських церков на території Російської імперії.
Великі протестантські громади впродовж XIX століття з’являлися і на Україні. Їх представники були, як правило, нащадками німецьких колоністів. В середині 19 століття в одному з українських сіл утворилася громада штундистів, яка в кінці шістдесятих років нараховувала понад тридцять сімей. Штундисты спершу відвідували православної церкви, зверталися до пастиря для здійснення шлюбу в причині дітей. Однак незабаром почалися переслідування, які супроводжувалися конфіскацією літератури. Тоді і стався розрив з православ’ям.
