Демонічна природа
Відповідь на питання «Хто такий демон?» шукали багато народів у різних релігіях. Широко ці містичні істоти були поширені в Древній Греції. Розповімо детальніше про те як їх уявляли у народі.
В античні часи зв’язок між такими поняттями, як «бог» і «даймон» практично ніколи не простежувалася. В той же час і самих «даймонов» у цей історичний період не асоціювали лише з силами добра або зла. Філософи тоді вважали, що вони спочатку можуть мати будь-яку природу, навіть змішану. Тому мали можливість творити не тільки зло, але й добро. Причому приблизно в рівних пропорціях.
Багато відомостей про даймонах міститься в знаменитому творі Платона під назвою «Діалоги», а також працях Сократа. Він, зокрема, стверджував, що все, що робиться, що завгодно його «доброго демона», який всіляко відвертає автора від зла і наставляє на істинний шлях.
Пізніше цей даймон Сократа у багатьох асоціювався з Богом у Платона. Римський послідовник цього філософа докладно описав Апулей, хто такий демон, у своїй книзі «Про бога Сократа». У ньому він розлого розмірковує про наявність проміжних істот між людьми і самим богом.
Детально ця тема описана і в Платона в трактаті «Послезаконие». Філософ називає даймонов однієї з різновидів повітряних істот, які входять в ієрархію духів, займаючи певне місце після богів і зірок. Вони є чимось середнім між людьми і богами, тому їх бажано особливо почитати в різних молитвах. Платон був переконаний, що даймон приставлений до людини з самого його появи на світ і супроводжує його до самої смерті. При цьому деякі даймоны теоретично могли виступати в ролі божеств в різних культах.
Стоїки, які вважають себе послідовниками Платона, проводили паралель між даймонами і душами людини, вважаючи, що вони повертаються у свою стихію після смерті.
