Ієрархія
Ієрархія демонів докладно описані в спеціалізованій літературі. Так, у середньовічній Європі і серед окультистів демонів ділили на дев’ять чинів. Першим це описав голландський лікар та послідовник вчення по імені Йоганн Вейєр у своїй окультної книзі, яка була видана в 1588 році. У ній він навів детальну і скрупульозну класифікацію демонів, а також дав всім бажаючим інструкції з викликом їх у наш світ.
В езотеричній літературі можна зустріти і інші описи ієрархій демонів. За великим рахунком, їх можна розділити на кілька груп.
Одна з них – демони-генії. Вони вважаються хранителями, які приставлені до кожної людини, а також місцевості або предмету. Сюди ж зараховують персонажів фольклору. Наприклад, якщо говорити про слов’янської традиції, то це водяні, лісовики та будинкові. В інших народів німфи, дріади, шеду (хранителі стародавніх палаців культур).
Окреме місце в цій ієрархії відводиться духам, не прив’язаним до якогось конкретного місця. Це гноми, ельфи, русалки, чорти, сатири і суккубы.
Важлива роль у архонтів, які займають місце персоніфікованих природних сил. Вони зобов’язані утримувати в порядку природний лад речей, а також служити безсмертними прототипами всіх живуть істотам. Це ріднить їх з поняттями архетипу і різними ідеями в філософії. Яскравий приклад таких істот – декани.
