Особливості внутрішньої будови
Що таке брунька у рослин, можна розглянути на прикладі їх анатомічних особливостей. За цією ознакою розрізняють три види зачаткових пагонів: вегетативні, генеративні та змішані.
У першому випадку з бруньки розвивається пагін. Тому частинами такої структури є зародковий стебло, листя, луски і конус наростання. Кожна з них виконує свої функції. Стебло і листки дають початок новим органам. Конус наростання являє собою точку росту або верхівку стебла. Він складається з молодих і постійно діляться клітин освітньої тканини.
Брунькові луски – це видозміни зовнішніх листя. Вони виконують захисну функцію, оберігаючи внутрішні структури від негативних проявів навколишнього середовища. В основному це переохолодження, дія прямих сонячних променів та надмірна втрата вологи. Лусочки не містять хлоропласти, тому не здійснюють фотосинтез. Вони утворені мертвими клітинами пробкової тканини. Отпадая, вони залишають на стеблі рубці. Порахувавши їх кількість, можна визначити, скільки років втечі.
Генеративні бруньки дають початок квіткам. Їх будова відрізняється від вегетативних. Крім вкороченого стебла та лусок, вони містять ще й зачатки квіток. У деяких рослин розвиваються змішані бруньки. У них є зачатки як майбутніх листя, так і квіток. Генеративні і змішані бруньки легко відрізнити. Вони мають округлу форму і набагато більші, ніж вегетативні.
Нирки можуть відрізнятися і по ряду інших ознак. Приміром, у ялини і сосни лусочки злипаються за допомогою смоли, а у тополі – особливої клейкої речовини. Вони можуть бути з додатковим опушенням або голими. А у калини брунькові луски взагалі не розвиваються.
