Особливості формування суб’єктивного моменту
Не кожна людина буде брати участь у пізнанні об’єктивного, ставити перед собою перспективні цілі, вивчати суспільство, творити. Особливого сенсу немає з’ясовувати, звідки у людини з’явився дар чи бажання чогось досягти: від народження або від посидючості і наполегливої праці.
Переважна більшість людей влаштовує мирне сімейне життя. Тільки одиницям властиво «морочити» собі і оточуючим голову. А з цих одиниць лише обраним дозволено щось змінити. Це так діє об’єктивність. Але фактор обраності – це не божественне або громадське рішення, це досягнення особистістю такого результату, який не можна не помітити і не визнати.
Об’єктивне і суспільна свідомість
Важко вибрати, який методологічний принцип об’єктивності найважливіший:
- історизму;
- детермінізму;
- системності;
- соціальної спрямованості.
У теорії при описі методологічних засад поняття «об’єктивність», як правило, бере участь на загальних підставах. Наскільки це розумно? Того, хто так вважає – видніше. Проте однозначно можна сказати про інші принципи – все об’єктивне потрібно для аналізу інформації, синтезу рішення та напрямки руху. Що стосується суспільства, воно завжди встигає навчити особистість всьому, що знає і пояснити свою позицію. Воно весь час буде займати свою позицію, через свої закони, свій пристрій і всіх людей, які оточують особистість.
