Вісімдесяті роки XX століття
Розглянемо історію повітряно-десантних військ у вісімдесяті роки. Майже тридцять років пройшло з тих пір, а біль в душі як жили тоді людей, так і служив в ВДВ, залишилася. Єдина біль – Афганістан. Переможні реляції в газетах і постійно йдуть вантажі «200» і «300». Самовідданість і мужність наших воїнів, у тому числі десантників, якими командував майбутній міністр оборони, але вже Російської Федерації Павло Грачов і повне забуття і непотрібність їх при поверненні додому. Наш «В’єтнам».
Наприкінці Горбачовської «перебудови» «активізувалися» в негативному плані багато союзні республіки. На роз’єднання протиборчих сторін була кинута десантура. І якщо її участь в заспокоєнні міжнаціональних конфліктів ще якось можна виправдати, то придушення невдоволення народу правлячої їм верхівкою в Тбілісі та Вільнюсі невиправдано.
Повітряно-десантні війська РФ
Ташкентські угоди 1992 р. дозволили питання про розподіл всього, чого можна, в тому числі і ПДВ. Крім структурних підрозділів, розташованих в Росії до складу повітряно-десантних військ увійшли з’єднання, виведені з Азербайджану, Грузії, Литви, Молдови, Туркменістану та України (частина 217 полку залишилася).
Незважаючи на труднощі у фінансуванні й постачанні, плутанину в керівництві країни і збройних сил (дії міністрів оборони Родіонова і Сергєєва щодо різкого скорочення ВДВ визнані надалі неправильними) і в цілому «принади» лихих дев’яностих, повітряно-десантні війська стійко трималися і виконували віддані їм накази.
Евакуація нашого посольства з Кабула в 1992 р. Участь у Першої та Другої чеченських кампаніях. Виконання миротворчих завдань в зонах грузино-абхазького і албансько-сербського конфліктів.
Ось тільки один приклад. Знаменитий кидок наших миротворців на аеродром Пріштіни, мало не призвів до конфлікту з НАТО. Натовці йшли з Македонії, а майор Юнус-бек Євкуров з Боснії. Наші встигли першими, все зробили правильно і стали чекати приходу «своїх». Збентежені британці нічого не розуміли і запитували інструкції. Наші 18 десантників стояли і чекали, готові до всього. Росія поступилася дипломатичного тиску Заходу, але це анітрохи не применшує заслуги десантників.
