Папірці і не тільки
Між іншим, в період революційних перетворень в Росії століття тому було дуже яскраво видно, як сильно «метушаться» невпевнені в собі правителі. Ще недавно так переживали щодо власної легальності представники Тимчасового уряду раптом усвідомили, що отримані ними папірці не тільки не додають легітимності, а лише обмежують її, викликаючи недовіру народних мас. Тому про офіційні документи швидко спробували забути, зробити вигляд, що монархія тут зовсім не при чому, а у влади суцільно і поруч – лише обранці народу. Що вже тут говорити про указ про призначення князя Львова: його ніби й не було ніколи, від документа відреклися, щоб історія так назавжди і зберегла постулат: тимчасовий уряд в Росії на початку двадцятого століття – дітище революції.
Втім, варто визнати, що настільки верткая позиція вищих ешелонів влади в смутні часи далеко не завжди йде на користь. Зокрема, показовим був досвід цього самого Тимчасового уряду, який забув про легальність на користь легітимності і виявив, що ніша народних обранців вже зайнята радами. Так і довелося йти під цю владу, погоджуючись на формування структур у відповідності з її уявленнями про те, як необхідно контролювати суспільні процеси.
