Батьки
Мати – Бардіна Галина Сергіївна, була викладачем в дитячих театральних гуртках. Померла в 54 роки від серцевого нападу.
Батько в революційний час приєднався до червоноармійців. У 1934 році був заарештований і висланий на 3 роки. У Великій Вітчизняній війні служив на фронті. Помер у глибокій старості.
Дід по матері – Сергій Бардін, білий офіцер, служив в армії Олександра Колчака. Пізніше поїхав жити до Австралії.
Бабуся по матері – Бардіна Софія Миколаївна. Працювала на посаді завідуючої дитячим будинком.
Дід по батьківській лінії – дворянин російського походження, революціонер. Під час Першої світової війни загинув на фронті.
Театральна діяльність
Вся життя Марка Захарова (біографія, фото – у статті) тісно пов’язана з театральним мистецтвом. Навчаючись на другому курсі в університеті грав другорядні театральні ролі. Драматичний театр в Пермській області – саме тут починається творча діяльність.
Його життя в Пермі кипіла творчими успіхами. Захаров пише багато театральних сюжетів, малює карикатури, деякі з них потрапляють у місцеву газету, працює на радіостанції. Перший спектакль поставив у Пермі спільно з Чекмарьовим. Марк Анатолійович тонко відчував акторів, розумів їх. Його ідеї та думки охоче слухали в театрі.
У 1959 році Він повертається в Москву разом з дружиною Ніною Лапшиної. Починає працювати в театрі ім. Миколи Васильовича Гоголя. Постійно пише, щось вигадує. Бажання творити не покидає Марка Захарова довгий час.
Дуже добре передає людську сутність у гумористичних оповіданнях. Так, були створені такі театральні проекти, як “Містифікація” і “Варвар і єретик”.
До 1964 році Марка Анатолійовича відвідує думка, що він не підходить для роботи актора, та й самого бажання грати на сцені у нього не було. Вся енергія спрямовується на активну режисерську діяльність.
Режисерська кар’єра Захарова починається зі студентського театру МГУ. Цікавий той факт, що акторський дебют почався саме в цьому театрі, у виставі “Дракон”.
В якості режисера Захаров ставить безліч вистав. Одним з найбільш відомих і успішних вважається спектакль “Кар’єра Артуро Уї, якої могло не бути”.
Робота в театрі сатири в Москві починається з 1965 року. Постановка “Прибуткового місця” (вистава за твором Олександра Миколайовича Островського) має широкий успіх (її показали більш 40 разів). Проте пізніше виставу заборонили. Та ж доля спіткала і комедію “Бенкет”. Незважаючи на це, всі роботи Марка Захарова користувалися великим успіхом і були улюблені глядачами.
У 1973 році він очолює театр ім. Ленінського комсомолу в Москві. Як свідчить його біографія, Ленком Марк Захаров вважав рідним на все життя.
Марк Анатолійович дуже неприязно відноситься до телевізійних версій вистав. Він вважав, що через екран не можна передати атмосферу акторської гри. Сучасна техніка здатна на багато що, проте емоції і почуття акторів вона не зможе показати.
Найбільш плідною роботою вважається режисуру в театрі ім. Ленінського комсомолу в Москві. Саме в ньому Марк Захаров поставив більшість своїх вистав. Найбільш вдалими вважаються:
- “Юнона і Авось” (автор А. А. Вознесенський) у 1981 році;
- “Диктатура совісті” (автор М. Ф. Наметів) в 1986 році;
- спектакль, поставлений у 1993 році “Божевільний день, або Одруження Фігаро” (по комедії П. О. Бомарше);
- “Містифікація” (автор Н. Н. Садур) у 1999 році;
- “Одруження” (за твором М. В. Гоголя) в 2007 році;
- у 2009 році – постановка “Вишневого саду” (за мотивами п’єси А. П. Чехова);
- 2011 рік – “Пер Гюнт” (за мотивами п’єси Р. Ібсена);
- “Вальпургієва ніч” (засноване на трагедії Ст. Ст. Єрофєєва) у 2015 році.
