Як і будь-яка країна-член Європейського Співтовариства, Франція також мала власну валюту до появи загальноєвропейської грошової системи. Французький франк був офіційною валютою Франції до введення в цій європейській країні євро, тобто до 1 січня 1999 року. Разом з євро знаходився в обігу до 17 лютого 2002 року.
Історія появи французького франка
Історія французького франка, як валюти Франції до євро, досить довга. Вперше франк було введено в обіг у 1360 році французьким королем Жаном II Добрим в честь його звільнення з англійського полону, в який він потрапив після битви при Пуатьє в 1356 році. Перші французькі монети важили 3,87 грам.
Ці гроші знаходилися у Франції в обігу практично 3 століття до тих пір, поки французький король Луї XIII в 1641 році скасував ці монети і ввів нові “золотий Луїс” і “еку” (з французької “герб”). Тим не менш у народі продовжували використовувати слово “франк” для назви нових монет.
Часи Французької Революції
В кінці XVIII століття почалася у Франції Велика Революція. У 1795 році на Національній Конвенції франк знову було офіційно відновлено в правах і призначений офіційною монетою Франції.
У 1800 році створюється Банк Франції, і офіційна національна валюта Франції демонструє свою стабільність. З 1803 року французький франк ґрунтується не тільки на золоті, але і на сріблі, при цьому вартість золотого франка була більше вартості срібних монет в 15 разів. Стабільність золотого франка була дуже високою, весь XIX століття і до початку XX століття він залишався однією з найбільш надійних валют Європи. Починаючи з 1808 року, Банк Франції починає випускати не лише монети, але й паперові грошові квитки.
Валюта Франції під час Першої і Другої світових воєн
Стабільність золотого франка підірвала Перша, а потім і Друга світові війни. Дефіцит продуктів під час війни, а також відновлення країни, яке здійснювалося за рахунок невиправданого великого випуску грошової маси, призвели до інфляції і падіння в ціні французького грошової одиниці. Так, купівельна спроможність валюти Франції впала до 70 % з 1915 року по 1920 рік та до 43 % у період з 1922 по 1926 роки. Величезні виплати, які була зобов’язана зробити Німеччина після поразки у війні, не призвели до зміцнення французької економіки.
У 1928 році Раймон Пункаре виграє вибори і стає прем’єр-міністром Франції. З цього року вводиться в обіг франк Пуанкаре, який володів вартістю 20 % від золотого франка початку XX століття. З 1928 по 1936 рік французька грошова система знову повертається до золотого стандарту, однак валюта Франції продовжує втрачати свою цінність. Подальша Друга світова війна, під час якої більша частина Франції була окупована Німеччиною, і післявоєнний період лише погіршили ситуацію до такої міри, що в 1959 році франк коштував менше 2,5 % від його вартості в 1936 році.
Новий франк і євро
У січні 1960 року, зважаючи повного знецінення старих банкнот, був створений новий французький франк, вартість якого оцінювалася в 100 старих франків. Всі старі грошові одиниці продовжували циркулювати, а на нових франках з’явилася абревіатура NF. Ця міра сприяла відносної стабілізації національної валюти Франції, для якої у другій половині XX століття була характерна така ж повільна інфляція, як і для більшості європейських держав. У 2002 році, коли країна повністю відмовилася від своєї валюти і перейшла на євро остаточно, новий французький франк коштував менше 12,5 % від своєї первинної цінності.
Багато французи певної вікової категорії продовжували виконувати обчислення своїх грошових сум у франках. В період введення євро відбувалося безліч спекуляцій при обміні старих і нових грошових одиниць на європейську валюту. Починаючи з 1 січня 1999 року, курс валюти Франції був зафіксований: за 6,56 франка давали 1 євро. Для простоти обміну цих валют користуються наступною формулою: вони додають до суми наявних франків рівно половину, а потім ділять отримане число на 10, в результаті отримують еквівалентну суму в євро з помилкою 1,6 %.
Зазначимо, що введення євро не призвело до повного зникнення франка, як діючої грошової одиниці. Він зберігся на підвладних Франції острівних територіях Нова Каледонія, Французька Полінезія та Уолліс і Футуна. На цих територіях діє так званий тихоокеанський франк, який відносно євро має наступну вартість: 1000 франків = 8,38 євро.
Французькі монети
Знаючи, яка валюта у Франції була до затвердження євро, наведемо опис монет французьких франків, мають дуже гарну карбування. Існували монети в 1, 5, 10 і 20 сантимів, а також 1/2, 1, 2, 5, 10, 20 і 100 франків. До 1965 року монета в 1/2 франка не випускалася, а замість неї використовувався грошовий знак в 50 сантимів. Монета в 10 франків стала випускатися лише з 1974 року. З 1966 року також починає випускатися 5 сантимів з новим дизайном і з нового металу (алюмінієва бронза). До 1966 року чеканилася з нержавіючої сталі.
Дизайн практично всіх монет має сільськогосподарську тематику. На металевих грошових знаків різної вартості можна побачити зображення колосків пшениці та дівчата, що виконує посівні роботи. Лише на монетах в 10, 20 і 100 франків демонструється інша тематика. Так, на 10 франках зображений Геній Свободи, на 20 – гора Мон-Сен-Мішель, а на 100 – Пантеону в Парижі.
Французькі купюри
До появи євро в грошовому обороті Франції перебували французькі банкноти з наступною номінальною вартістю: 20, 50, 100, 200 і 500 франків. На коричневій купюрі в 20 франків зображений знаменитий французький композитор Клод Дебюссі, на синій купюрі в 50 – французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері, помаранчева банкнота в 100 франків демонструє портрет французького художника Поля Сезанна, на червоній банкноті 200 франків зображений відомий всьому світу інженер Гюстав Ейфель, а на зеленій купюрі в 500 франків можна бачити вчених Марію і П’єра Кюрі.
