Новий франк і євро
У січні 1960 року, зважаючи повного знецінення старих банкнот, був створений новий французький франк, вартість якого оцінювалася в 100 старих франків. Всі старі грошові одиниці продовжували циркулювати, а на нових франках з’явилася абревіатура NF. Ця міра сприяла відносної стабілізації національної валюти Франції, для якої у другій половині XX століття була характерна така ж повільна інфляція, як і для більшості європейських держав. У 2002 році, коли країна повністю відмовилася від своєї валюти і перейшла на євро остаточно, новий французький франк коштував менше 12,5 % від своєї первинної цінності.
Багато французи певної вікової категорії продовжували виконувати обчислення своїх грошових сум у франках. В період введення євро відбувалося безліч спекуляцій при обміні старих і нових грошових одиниць на європейську валюту. Починаючи з 1 січня 1999 року, курс валюти Франції був зафіксований: за 6,56 франка давали 1 євро. Для простоти обміну цих валют користуються наступною формулою: вони додають до суми наявних франків рівно половину, а потім ділять отримане число на 10, в результаті отримують еквівалентну суму в євро з помилкою 1,6 %.
Зазначимо, що введення євро не призвело до повного зникнення франка, як діючої грошової одиниці. Він зберігся на підвладних Франції острівних територіях Нова Каледонія, Французька Полінезія та Уолліс і Футуна. На цих територіях діє так званий тихоокеанський франк, який відносно євро має наступну вартість: 1000 франків = 8,38 євро.
