Етимологія слова
Є думка, що всіх чужинців називали варварами стародавні римляни і греки. Про це пишуть історики, посилаючись на те, що мова інших народів була мудрим грекам незрозумілою. Ця теорія здається вірною, якщо звернути увагу на те, як звучить, наприклад, німецька мова. Деяким вона здається надто різкій, грубій і уривчасто, у порівнянні з мелодійною італійською чи м’якою і ритмічної грецької. Тим, хто не знає німецької мови, чуються не окремі слова, а тільки “вар-бар-бар-вар”. Це ще одне пояснення, чому римляни називали германців варварами.
Однак воно не може відповісти, чому, наприклад, древніх єгиптян або візантійців вони таким словом не називали, хоча ті народи теж спілкувалися на незрозумілій мові. Так кого і чому римляни називали варварами? Відповідь може бути таким: це слово виникло випадково, на основі незрозуміле бурмотіння чужинців. Треба сказати, що у греків і донині збереглася така риса – давати яскраві і ємні за змістом епітети, які згодом стають загальноприйнятими виразами. Також в їх мові є багато слів, слагающихся з повторюваних складів. Наприклад, “я-я” (бабуся), “ве-ве” (зрозуміло), “на-на”, “з”, “так-так” та інші. Цілком допустимо, що вони іронічно зіграли пародії розмови чужинців.
З’явилося нове слово закріпилося. Далі потрібно допустити, що ті чужинці були високоосвіченими єгиптянами, а напівдикими кельтами, з якими грекам довелося зустрітися на заплутаних шляхах історії. Тоді все стає на свої місця. Ті, кого називали варварами римляни і греки, бурмотіли щось невиразне, плюс, не володіли елементарними науковими знаннями. Раз виникнувши, іронічне прізвисько закріпилося, а після почало своє самостійне життя.
