Михайло Олексійович Єгоров і Мелітон Кантарія Варламович. Прапор Перемоги над Рейхстагом

Про подвиги часів Великої Вітчизняної війни ми знаємо багато: з розповідей наших дідів і бабусь, які воювали в те страшне для людства час або зі шкільних підручників історії. Але одним з головних і ключових подій того періоду для СРСР і всього світу стало встановлення Прапора Перемоги над Рейхстагом. Саме ця подія і стала символом остаточної перемоги для кожної людини, ознаменувало величність Червоної армії, а також шалену силу радянських людей у боротьбі за свою свободу і рідну землю. Тому обов’язково варто поговорити про безсмертний подвиг Михайла Єгорова і Мелітона Кантарії, про людей, яким ми повинні бути вдячні протягом усього життя. Як все відбувалося? Як склалося життя цих людей після Великої Вітчизняної війни? Про все це читайте у статті.

Прапор перемоги. Історія

Історія поставлення штурмових прапорів почалася під час Великої Вітчизняної війни при наступальних діях Червоної Армії під час взяття та звільнення стратегічно значущих і населених пунктів військових.

Говорячи про найвідомішого прапор перемоги – Прапора Перемоги – варто пам’ятати, що його історія зберігає в собі чимало таємничих деталей і фактів. В жовтні 1944 року Сталін виступив з промовою, в якій висунув необхідність створення прапора, який став символом перемоги Радянської армії проти нацистської Німеччини.

Такий поспіх була обумовлена тим, що Червона армія швидкими темпами рухалася по всій лінії фронту, і тому повинна була незабаром дійти до Німеччини. У зв’язку з цим потрібно прапор для кожної армії, що наступала на Берлін. Тому в Москві почалася поспішна робота над його створенням, матеріалом виготовлення був обраний оксамит.

Після Великої Вітчизняної війни прапор відправили у Центральний музей Збройних сил. Перший раз його пронесли на військовому параді на Червоній площі 9 травня 1965 року з нагоди ювілею перемоги над Німеччиною. Цікавий факт полягає в тому, що прапор довелося реставрувати. Поставивши прапор над Рейхстагом, сержант Єгоров та молодший сержант Кантарія відірвали собі по шматочку на пам’ять. Однак це зовсім не стало проблемою, прапор успішно піддався реставрації. Замість відірваної нижньої кромки пришили шматок сітки.

Коротка біографія Єгорова

Єгоров Михайло Олексійович – Герой Радянського Союзу (з 1946 року). Народився 5 травня 1923 року в селі Ермошенки Смоленського району в простій робітничій родині. З приходом нацистських військ майбутній Герой Радянського Союзу Михайло Єгоров партизанив у рідному Смоленськом краї і в РККА. Чоловік був розвідником в 756 стрілецькому полку 1-го Білоруського фронту.

В останній день квітня 1945 року Єгоров і Кантарія підняли прапор над будівлею Рейхстагу, здійснили відомий всьому світу подвиг. З 1950 року перебував у комуністичній партії СРСР. Працював на молочному заводі.

Трагічно загинув Герой Радянського Союзу М. Єгоров в 1975 році в автомобільній катастрофі.

Коротка біографія Мелітона Кантарія

Мелітон Кантарія з’явився на світ 5 жовтня 1920 року в Джварі, Грузія. Сім’я Мелітона була великою, мала трьох братів, двох сестер і маму. Хлопчик навчався в початковій школі 4 роки, після влаштувався в колгосп.

У 1941 році Мелітон Кантарія був покликаний у РККА, його направили розвідником у 3-у ударну армію, звідки він був демобілізований в 1946 році. Після повернення на батьківщину Кантарія підробляв у сфері торгівлі, влаштувався в колгосп, а через кілька років з дружиною і дітьми переїхав в Сухумі.

Кантарія і Єгоров завжди разом ходили на паради Перемоги, на ювілейну річницю керівництво вирішило зробити для них подарунок та нагородило героїв автомобілями. Саме на подарованій машині розбився Михайло Єгоров.

Після переїзду в Москву Герою Радянського Союзу довелося обходити пороги державних органів і уряду, депутатів, доводити, що він той самий герой СРСР. Все це було потрібно для отримання статусу біженця та відновлення документів, які залишилися в розбомбленому при війні будинку в Сухумі.

Дивіться також:  Тварини - що таке? Значення слова та види

Всі ці проблеми погіршили здоров’я Мелітона Кантарії (національність – грузин). 27 грудня 1993 року він раптово помер у поїзді, що прямував з Москви в Тбілісі.

Що собою представляв Рейхстаг

Рейхстаг був одним з головних стратегічно важливих об’єктів у всій радянській військовій кампанії наступу на Берлін. Недарма Сталін наказав поставити Прапор Перемоги у Великій Вітчизняній війні саме на цю будівлю.

Рейхстаг з трьох сторін був оточений річкою. Всі мости через нього були розбомблені, але тільки крім одного, якому вдалося вціліти. Ширина річки була трохи менше 25 метрів. З одного боку Рейхстаг був прикритий кам’яними будівлями (німці використовували їх як нерухомі фортеці).

Складність штурму полягала в тому, що всі підходи до будівлі були добре проглядаються і перебували на відкритому периметрі, що давало можливість німецьким кулеметникам та снайперам безперебійно вести вогонь по радянським солдатам. Гітлер наказав будь-якою ціною утримати Рейхстаг. Тоді Вермахт зазнав величезних втрат, які відновити вже не був в змозі.

Штурм

Повністю Червона армія була готова штурмувати фортецю вночі 29 квітня. 525-а частина стрілецького полку форсувала річку під прикриттям артилерії і успішно висадилася на іншому березі. Нацисти запекло оборонялися, без бою не поступалися ні одного квадратного метра, не кидали, ні одного поверху без що пролилася крові. 30 квітня до 4:30 ранку будинок Гіммлера був повністю очищений від вермахтовцев. Вже до 12 години підрозділу 171 і 150 дивізій зайняли траншеї для штурму Рейхстагу.

Нацисти не один раз намагалися провести відповідні атаки на позиції наших військ, але всі вони потерпіли нищівний провал. Впертість німецького командування призвело до великої кількості смертей, восстановить такі втрати вони були не в змозі.

Близько 13:00 розпочався перший штурм Рейхстагу. Безперервний вогонь не дав червоноармійцям далеко просунутися, вони змушені були зупинитися. За цей штурм багатьом було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У 6 годин вечора штурм продовжився. Бійці батальйону Неустроєва пішли в атаку. Після цієї спроби ворог не зміг витримати такого натиску, радянські воїни зайшли в Рейхстаг. Першим на дах побіг Петро П’ятницький з прапором 756-го стрілецького полку, але взбегающего по сходах воїна наздогнала ворожа куля. Прапор відразу ж підхопив сержант Щербина і закріпив його на одній з колон. Це була перша успішна спроба закріплення прапора перемоги на Рейхстазі. Важливе розуміння того, що це був саме прапор, а Прапор Перемоги перший і єдиний раз закріпили Єгоров і Кантарія.

На верхніх поверхах раніше залишалися окремі групи гітлерівців, вони вели кулеметний вогонь з наближенням радянським солдатам. Але коли червоноармійці підійшли впритул до стіни Рейхстагу, то опинилися в мертвому периметрі, який не прострілювався нацистами. Парадні двері виявилася замурованій, тому нашим солдатам довелося проламувати собі шлях силою, пробиваючи двері колодою. В будівлі почалося справжнє пекло. В бій йшло все: саперні лопатки, ручні гранати, фаустпатроны. Почався рукопашний бій. У підсумку гітлерівці були витіснені на верхні поверхи і підвали.

Великий подвиг

30 квітня 1945 року сержанту Михайлу Єгорову і молодшому сержанту Мелитону Кантарія було вручено Прапор Перемоги. Коли до Рейхстагу залишалося зовсім небагато, Кантарія і Єгоров показово розкрили прапор на всю його довжину. Радянські воїни, побачивши це видовище, втративши будь-яке почуття страху, рвонули у бій під страшний шквал куль і гранат. Тоді ні Кантарія, ні Єгоров, ні інші солдати ще не знали, що через кілька годин Німеччина остаточно програє Другу світову війну, а червоноармійці стануть символом гордості у всьому світі.

О 14:25 старший сержант Сьянов і його рота з боями прорвалися на дах будівлі, тим самим досягши купола Рейхстагу. Відважні солдати Берест, Єгоров і Кантарія підняли Прапор Перемоги на верхівці купола самого важливого для Берліна будівлі, яке наші воїни штурмували цілих 3 рази.

Дивіться також:  Де знаходиться Сахалін? Інформація та фото

Всі учасники цього важливого в історії події були нагороджені званням Героя Радянського Союзу за мужність, героїзм і хоробрість. Цікавий той факт, що піднімали на купол Рейхстагу Прапор Кантарія і Єгоров два рази. Один – безпосередньо виконуючи наказ, а другий раз – вже вранці наступного дня, щоб фотографи змогли зафіксувати таку значущу подію.

А як склалося життя Єгорова і Кантарії після війни? Про це ми і поведемо мову далі.

Михайло Єгоров після війни

Після війни Михайло ще два роки їздив по радянським частинам, розповідаючи про свій подвиг. Повернувся в рідні краї Михайло Олексійович лише в 1947 році. Жив він далеко не так, як належить героям. Точніше сказати, що в повній бідності. З житла у нього залишилася стара трухлява споруда, більше нагадувала хозпостройку (зразок сараю, а не житловий будинок).

Спочатку держава призначила Михайла Олексійовича на посаду завідувача магазину, потім його призначили завідувачем скотарським цехом, а потім його підвищили до голови колгоспу. Незабаром Єгоров пішов працювати на консервний комбінат. Тут чоловіка знову підвищують у посаді і призначають постачальником. Скориставшись своїм становищем, Михайло Олексійович зміг домогтися придбання автобуса для місцевого Будинку культури, який їздить досі на благо міста Рудня.

Єгоров все життя прожив на благо інших, але не жив для себе. Він весь час був безвідмовним допомоги іншим, намагався зробити краще комусь, а не собі. Так, бували випадки, коли сусідам потрібно було влаштувати на навчання в столицю своїх дітей. Михайло Олексійович допомагав і через свої зв’язки влаштовував їх в будь-який престижний університет, допомагав отримати фінансову допомогу від держави – Єгоров теж не відмовляв. Можна сказати, що постійне прагнення нікому не відмовити і призвело до того страшного наслідку, яке сталося в червні 1975 року.

До 1966 року Михайло Олексійович Єгоров з сім’єю жили в непридатних для життя умовах: в будинку не було ванною, телефону і всього необхідного. І лише під кінець 60-х уряд все ж виділив житлоплощу з центральним опаленням, ванною та телефонним зв’язком. Напевно, це був один з єдиних випадків, коли чоловік прийняв допомогу від влади. У 1995 році хтось з місцевих розповів журналістам, що Єгоров все частіше зловживав спиртним і нібито був помічений у крадіжці. Люди, яким колись допомагав Єгоров, швидко забули жести доброти і ту допомогу, яку Михайло їм надавав, почали намовляти на героя. Дійшло навіть до того, що журналістам розповіли, що насправді Єгоров зовсім не жолкевський ставив прапор над Рейхстагом.

Музей Михайла Олексійовича Єгорова намагалися пограбувати, адже ходили чутки про «захованих мільйонах» бійця. Розкривши музей, нічого не виявилося, так як всі бойові нагороди і все, що мало цінність, було відправлено в Москву.

20 червня 1975 року, святкуючи день народження сестри, Михайло Олексійович Єгоров погодився виконати прохання одного із знайомих – потрібно було з’їздити в сусіднє селище на машині, яку якраз і подарувала Єгорову влада. Ця допомога і стала фатальною в його житті.

На повороті сталося страшне зіткнення з фурою. Швидка приїхала лише через 40 хвилин. Весь цей час Михайло Олексійович залишався живим. Похований Михайло Єгоров в місті Смоленську.

Мелітон Кантарія був першим, хто приїхав попрощатися з бойовим товаришем, з тим, з ким вони разом поставили Прапор Перемоги над Рейхстагом, назавжди записали свої імена в світову історію.

Родина Михайла Єгорова

Погано повелася доля і з родиною Михайла Олексійовича Єгорова. Вдову позбавили пільг. Найважчий період був у 1990 роках. Тоді сім’я нищенствовала. Жінці відключили телефон, вона була не в змозі оплачувати комунальні послуги. Глава адміністрації Смоленська все ж виділив допомогу в 400 рублів, але жінка так і не отримала її, не змогла пережити величезний стрес і тяжкість життя, раптово померла.

Дивіться також:  Що таке вихори, сніговий вихор?

Найбільш часті відвідувачі музею Єгорова – нащадки Кантарії. Вони приїжджають в нього кожен рік, щоб вшанувати пам’ять героя, друга свого дідуся.

Кантарія після війни

Мелітон Варламович Кантарія пережив свого бойового товариша Єгорова майже на двадцять років. Відразу після війни Мелітон повернувся в Абхазії, хоча Сталін пропонував залишитися в Москві. Три роки працював шахтарем, адже освіта було всього 4 класу. Йому пропонували закінчити вище військове училище, але він не захотів. Відмовився від звання Героя Соцпраці, говорив, що у нього вже є одна зірка, то нехай другу отримає хтось інший.

У 1971 році Мелитон Кантарія (Герой Радянського Союзу) вирішує скористатися своїм становищем і погоджується прийняти в дар трикімнатну квартиру в Сухумі. Незабаром він отримав престижну посаду – член Верховної Ради Грузії. Користуючись владою, Кантарія звільняв укладених родичів і знайомих, які відбували покарання в місцях позбавлення волі. Але він не звільняв вбивць і жорстоких людей. Це були прості люди, що зійшли з правильного шляху, помічені в дрібній крадіжці.

Також він користувався повагою вищих органів влади СРСР. Він жив зовсім інакше, не так, як Єгоров. Якщо Михайло Єгоров говорив: «Не жили заможно, годі й починати», то Кантарія жив у чудових умовах. Донька Єгорова згадувала, що навіть двері в його будинку була зроблена з червоного дерева.

Незабаром Мелітон Варламович Кантарія став директором м’ясного цеху на ринку. Але сам Мелітон не любив торгівлю і все, що з нею пов’язано, тому всі справи вів його заступник. Мелітон ніколи не любив згадувати про війну, а тим більше розповідати про неї. Він навіть не дивився військових фільмів.

Коли онук попросив йому щось розповісти про Великої Вітчизняної, Мелітон повідав один випадок. Одного разу, захопивши будівлю, де розташовувалися німці, солдати побачили безліч буханок хліба, але офіцери попередили їх, що він може бути отруєний. Так воно і сталося. З 90 осіб групи вижило лише 18. Саме із-за таких важких ситуацій Кантарія неохоче що-небудь згадував про війну і звик відмовчуватися на ці теми, щоб знову не відчувати гіркоту в душі.

Ні для кого не секрет, що Мелітон Кантарія жив з іншою жінкою, але про свою сім’ю ніколи не забував, підтримував спілкування. У 1984 році, дізнавшись про рак у своєї першої дружини, він кинув всі справи і повіз її в Ленінград, але було занадто пізно.

З початком Грузинсько-Абхазької війни Мелітон Варламович переїжджає в Москву, вважаючи, що його радо приймуть з розпростертими руками. Але він, на жаль, помилився. Йому вдалося вибити лише крихітну однокімнатну квартиру на околиці, він все ж став у чергу на отримання пільгового житла, але так його і не дочекався. Зате дочекалися його діти, на жаль, вони отримали лише невелику квартиру в Рязанській області в будинку для біженців. Не стало Мелітона Кантарія 27 грудня 1993 року. Він прямував до Москви для отримання статусу біженця.

Висновок

Біографія Михайла Єгорова і Мелітона Кантарія знала багато злетів і падінь. Вони по-різному переживали важкі моменти і різні сумні ситуації у своєму житті. Але їх об’єднувало одне найважливіша подія в їхньому житті, а також у житті кожного з нас, їх нащадків. Це встановлення прапора над Рейхстагом в честь перемоги СРСР у війні. Вони принесли світу символ перемоги над нацистською Німеччиною, стали чином непохитного мужності радянського і видатного слов’янського героїзму. Люди ніколи не повинні забувати про безсмертний подвиг Єгорова і Кантарії. Якщо ми відвернемося від своєї історії, перестанемо бути єдиною нацією, то це найстрашніше, що тільки може статися у світі. Не можна забувати, що Єгоров і Кантарія підняли над Рейхстагом Прапор великої Перемоги.