Виключення інтерстиціального циститу
Щоб виключити постановку помилкового діагнозу, фахівець зобов’язаний звернути свою увагу не тільки на лабораторні аналізи, але і на зовнішній вигляд, загальний стан хворого, а також на інші наявні у нього захворювання.
Отже, інтерстиціальний цистит може бути виключений, якщо:
- симптоми недуги виявилися менш дев’яти місяців назад;
- у пацієнта спостерігається генітальний герпес;
- немає позивів до сечовипускання в нічний час;
- за кілька місяців до появи ознак хвороби у пацієнта було виявлено бактеріальний цистит, після чого він пройшов повне лікування;
- після прийому уроантисептических, антимікробних та знеболювальних лікарських засобів стан людини сильно полегшується;
- діагностована пухлина статевих органів або уретри;
- якщо є камені в віддалених відділах сечоводу або ж сечового міхура;
- у пацієнта є ознаки вагініту;
- стінки сечового каналу анатомічно змінені;
- у пацієнта виявлено пострадиационный або туберкульозний цистит;
- хворий не досяг повноліття.
Обстеження хворого
Щоб виявити інтерстиціальний цистит, необхідно провести обстеження, що дозволяє виключити наявність інфекції. Для цього пацієнта просять здати сечу. Також призначається бактеріальний посів. Після цього жінкам рекомендують відвідати гінеколога, а чоловікам – уролога. Провівши огляд, лікар визначає, чи є у його пацієнта будь-які статеві захворювання, які можуть стати причиною розвитку аналогічних симптомів. Також хворого відправляють на УЗД черевної порожнини та органів малого тазу.
В особливо складних і заплутаних випадках пацієнту може бути призначений Parsons test (або Калієвий тест), а також цистометрія. Принцип останнього обстеження полягає в тому, що людині вимірюють його місткість сечового міхура. Роблять це за допомогою спеціальної медичної рідини або газу. Далі фахівці визначають реакцію організму пацієнта на недостатнє наповнення сечового міхура, змінюючи швидкість його наповнення штучним способом. Така процедура не є обов’язковою, однак у багатьох випадках саме вона допомагає підтвердити передбачуваний діагноз.
За твердженнями фахівців, найбільш точним методом, що дозволяє виявити інтерстиціальний цистит, є цистоскопія. Ця процедура передбачає внутрішній огляд поверхні сечового міхура. Але для того, щоб її провести, потрібно використання знеболюючих засобів. Якщо інтерстиціальний цистит являє собою хронічне захворювання, то на стінках сечового міхура виявляються виразки Ханнера. При цьому слід зазначити, що на ранніх стадіях такі осередки не спостерігаються. Сліди крововиливів на стінках згаданого органу, а також погана еластичність тканин, розриви слизової оболонки і відсутність виразок говорить про наявність інтерстиціального циститу. Після завершення діагностики у пацієнта зазвичай беруть зразки тканин для подальшого проведення біопсії.
