Досить часто в мовленні зустрічаються слова, які дуже схожі між собою як за своєю структурою, так і за значенням. Виходячи з цього, багато хто вважають їх синонімами, якими вони є далеко не завжди. Терміни “ініціювання” і “ініціація” – це як раз той випадок. Давайте дізнаємося, в чому різниця між ними, а також більш детально зосередимося на прикладах вживання іменника “ініціація”.
Етимологія
Прийнято вважати, що цей термін був утворений від латинського слова initiatio, яке перекладається як “вчинення якихось таємничих ритуалів”. При цьому також дане іменник пов’язують з назвами, що означають “вступ у що-то” або “початок чогось”: initiare, initium і inire.
Тому найбільш вірний спосіб трактування первісного значення слова “ініціація” – це “починання чого-небудь”.
До речі, віддієслівна іменник “ініціювання” також було утворено від латинських термінів. Не дивно, що їх часто плутають.
Ініціація – це що таке?
Розібравшись з походженням, варто більш уважно зупинитися на значенні. Отже, що ж означає слово “ініціація”?
Це іменник найчастіше застосовується у промові, коли йдеться про приєднання якоїсь особи/групи осіб до різних релігійних, окультних організаціям, а іноді соціальним інститутам. Фактично так називається процес посвячення.
Цікаво, що подібні традиції характерні для будь-яких культів: від самих примітивних до високорозвинених.
В останніх процес ініціації зазвичай менш болючим і часто носить формальний характер. У той час як обряди посвячення у племен з низьким рівнем розвитку часто супроводжуються виснажливими випробуваннями або навіть відвертими тортурами.
Типи ініціації
Їх існує три, і вони виділяються в залежності від того, до якої інституту намагається приєднатися ініційований. Кожен з них призначений для посвячення певного типу людей. В залежності від нього відрізняється й сама процедура ініціації:
-
Посвята в лідери. Ініціації такого типу проводять вкрай рідко і їх проходять лише окремі особини, які змогли довести свою унікальність або особливі містичні здібності. Сюди відноситься посвята жерців, шаманів і інших релігійних лідерів. До речі, обряд обрання і висвячення Папи Римського – це також ініціація цього типу. Сюди ж можна віднести помазання на царство і навіть інавгурацію президентів.
-
Приєднання до вузького кола обраних. Таких кіл і гуртків за всю історію було чимало. І мова йде не тільки про легендарних тамплієрів або иллюминатах. Це і братства, громади, товариства, співдружності, клуби за інтересами і тому подібні організації. Навіть якщо подібні спільноти і не будувалися на релігійній основі, вони все одно вимагали від своїх послідовників виконання певних завдань, і якщо вони справлялися – приймали їх у свої ряди. Як це ні парадоксально, але в сучасному світі прикладом такої ініціації можна вважати реєстрацію в будь-якій соціальній мережі. Цікаво, що б сказали про таку еволюції (або деградації) стародавні ілюмінати?
- Третій і найпоширеніший тип ініціації зазвичай проходиться кожним членом суспільства. Він пов’язаний з етапами дорослішання і набуття, таким чином, нових прав, але частіше обов’язків. У багатьох культурах він проходить досить болісно. Наприклад, у нас. Так, ставши повнолітнім, людина отримує безліч обов’язків: виростити дитину, побудувати будинок і посадити дерево, платити податки і комунальні платежі. А крім того, терміново взяти кредит на машину, квартиру або відпочинок в Єгипті. Також в більшості розвинених країн юнаки зобов’язані пройти обряд посвячення допомогою армії. Це, звичайно, не підвішування на гаках або поїдання відрізаною крайньої плоті (як у деяких австралійських аборигенів), але теж не дуже приємно.
Який з обрядів ініціації зберігся в сучасному суспільстві
Коли йдеться про релігійну ініціації в сучасному суспільстві, у більшості з нас перед очима виникають таємничі люди в темних капюшонах, змушують присвячуваних вбити дівчину заговоренным кинджалом.
Насправді подібні ритуали – не більш ніж результати чиєїсь фантазії. При цьому практично кожна сучасна культура зберегла залишки подібних обрядів. Найбільш відомий всім – це хрещення. У православних і католиків, як правило, це таїнство здійснюється над немовлятами. При цьому багато інші деномінації зберегли споконвічну традицію хрестити людей в свідомому віці, коли вони здатні усвідомлювати всю важливість подібної процедури.
У мусульман і євреїв сьогодні збереглася традиція обрізання крайньої плоті у хлопчиків. В давнину вона вважалась найважливішим етапом ініціації у євреїв, оскільки була символом завіту між народом і Всевишнім.
Іншим найважливішим етапом посвячення була і досі є бар-міцва і бат-міцва (досягнення релігійного повноліття у віці 13 років).
Що таке “ініціювання”
На відміну від слова “ініціація”, ініціювання має дещо інше значення. Воно означає стимулювання початку якоїсь дії або процесу.
Фактично це означає, дати той початковий імпульс, виявити первинну ініціативу. До речі, ось це іменник також відбувається все від тих же латинських слів, а тому і використовується як назва для різних починань і спроб приймати самостійні рішення.
Хто такий ініціатор
Ще одне важливе слово, яке варто розглянути в цій темі, – “ініціатор”.
Так іменується людина (організація), який стоїть у витоків якоїсь ідеї, руху, проекту тощо, Іншими словами – цей той, хто ініціює щось.
Цікавий парадокс, до процесу посвячення цей термін зазвичай ніякого відношення не має, оскільки посвячуваний іменується “неофітом”, а провідні над ним обряд можуть називатися по-різному (жерці, священики тощо).
Єдиний випадок, коли допустимо використання терміна “ініціатор” щодо обряду посвячення, – називаючи так людину або групу людей, які наполягли на проведенні його.
Різниця між термінами
Коли мова йде про якомусь процесі або проекті, по відношенню до нього можна використовувати і термін “ініціація” і “ініціювання”. У більшості випадків вони будуть мати дещо різні відтінки значення.
Коли йдеться про ініціювання, мається на увазі або прояв активності в якійсь сфері, або ж стимулювання до початку діяльності.
У той же час, коли ми говоримо про ініціації проекту, мова йде не тільки про початок його втілення в життя, але і про його подальшому розвитку і перехід з одного етапу до іншого, тобто певні якісні зміни.
Процедура банкрутства як приклад вживання досліджуваних слів
Крім головного значення, обидва іменників використовуються з терміном “банкрутство”. Хто забув – так називають нездатність боржника (будь то фізична або юридична особа) здійснити сплату всіх обов’язкових платежів у бюджетні і позабюджетні фонди або задовольнити всі вимоги кредиторів.
У процедурі банкрутство беруть участь такі групи сторін:
- Боржник.
- Кредитор (той, кому повинні).
- Арбітражний суд, який виступає в ролі регулюючого органу і контролює дотримання всіх правил щодо кожного з фігурантів справи.
Стосовно даного процесу застосовуються обидва терміни. При цьому в даному випадку їх можна використовувати як синоніми. Початок цієї доволі неприємної процедури можна іменувати як ініціювання, так і ініціація банкрутства.
Варто пам’ятати, що почати цей процес може не тільки кредитор (в надії повернути свої гроші), але і сам боржник, аби мінімізувати власні втрати. Більш того, іноді своєчасна ініціалізація процедури банкрутства керівником підприємства дозволяє врятувати фірму від занепаду і навіть стати для неї можливістю переродитися.
Хоча у різних країнах законів, що регулюють цю процедуру, відрізняються між собою, в будь-якому випадку для її початку боржнику доведеться зібрати наступний пакет документів:
- Папери, свідчать про наявність заборгованостей.
- Список кредиторів та осіб, здатних мати фінансові претензії.
- Відомості про майно боржника.
- Додаткові документи, список яких уточнюється залежно від конкретної ситуації.
Якщо боржник сам не справив ініціацію процедури банкрутства, це можуть зробити кредитори або інші органи, щодо яких не були виконані зобов’язання фінансового характеру.
Стадії банкрутства
Подібний процес, незалежно від ініціатора, має певну кількість етапів. Якщо йдеться про юридичну особу, то вони такі:
- Прихована стадія.
- Етап, що супроводжується наявністю фінансової нестійкості та її виявленням.
- Звернення кредитора до суду, за результатами якого видається виконавчий лист у зв’язку з неможливістю утримати борг допомогою виконавчої служби протягом 90 днів.
- Стадія ініціації, коли приймається рішення про банкрутство з подальшим зверненням до суду.
- Розпорядження майном боржника.
- Підприємство заходів по фінансовому оздоровленню підприємства.
- Перехід на зовнішнє управління.
- Конкурсне виробництво.
- Мирова угода.
Ліквідація підприємства не ставитися до стадій банкрутства, оскільки є його результатом. Іноді до цього не доходить, якщо заходи з фінансового оздоровлення підприємства дають плоди і дозволяють йому вийти з фінансової кризи.
Якщо боржником є приватна особа, йому доведеться пройти через такі стадії банкрутства.
- Подача позову до суду (ініціація).
- Безпосередньо сам судовий процес і визначення арбітражного особи, яка буде в подальшому контролювати ситуацію.
- Складання списку вимог кредитора.
- Складання плану по реструктуризації боргу.
- Розгляд плану судом.
- Якщо план не був складений, або не задовольнив боржника або вимоги суду – відповідач визнається банкрутом.
Книга Mass Effect: Initiation
Крім перелічених прикладів, термін “ініціація” є назвою шостої книги по вигаданій всесвіту Mass Effect. Вона була опублікована 27 листопада 2017 року.
Події, описані в “Mass Effect: Ініціація”, відбуваються в проміжку між подіями у відеоіграх Mass Effect і Mass Effect-2.
Для фанатів цієї вигаданої всесвіту приємно буде дізнатися, що влітку 2018 р. планується випуск сьомий книги циклу – “Mass Effect: Анігіляція”. Сюжет і тимчасові рамки події цього твору поки зберігаються в таємниці.
