Проведення діагностики
Діагностика інфільтративного туберкульозу починається з фізикального обстеження, яке дозволяє визначити відставання грудної клітки при диханні з тієї сторони легкого, яка вражена. М’язи грудини напружені і спостерігається тремтіння голосу.
Потім призначається дослідження крові пацієнта, яка показує незначний зсув лейкоцитарної формули і незначне підвищення ШОЕ. Рентгенологічне дослідження дозволяє визначити локалізацію інфільтратів в основному у верхній області легенів. Іноді поставити діагноз дозволяє лише динамічне спостереження за пацієнтом, а також наявність хвороботворних мікроорганізмів у мокротинні.
В деяких випадках лікар може призначити тест на полимерноцепную реакцію, так як тільки при виявленні збудника можна поставити точний діагноз і призначити адекватне лікування.
Особливості лікування
Пацієнти з підтвердженою патологією повинні бути госпіталізовані в спеціалізовану клініку, де вони будуть перебувати під наглядом фтизіатра. Хворому призначається тривалий курс терапії протягом 6 місяців. Для лікування туберкульозу призначається препарат «Ізоніазид», який допомагає блокувати вироблення мікробактерій в стадії розмноження. Це досить ефективний засіб, однак, воно рідко застосовується для монотерапії. Варто відзначити, що воно провокує виникнення побічних проявів.
Крім цього, призначається антибіотик «Рифампіцин», який результативний при всіх прояви туберкульозу. Це засіб направлено на знищення збудника недуги, однак штами здатні дуже швидко розвивати стійкість до препарату, що передбачає застосування у комбінації з іншими ліками.
Так як всі препарати, за допомогою яких проводиться лікування інфільтративного туберкульозу, токсичні по відношенню до печінки, то в комплексі обов’язково призначаються гепатопротектори. До них відносяться такі, як «Ессенціале», «Антраль», «Карсил».
Крім того, фтизіатр підбирає спеціальну дієту з високим вмістом білків. Крім цього, пацієнтам рекомендовано застосовувати вітамінні комплекси. Антибіотики широкого спектру дії не призначаються, оскільки вони можуть прискорити ріст бактерій, у результаті чого відбувається диссиминизация і подальше пошкодження мозку.
Операція вважається крайнім заходом і застосовується при великому некрозі. Курс терапії триває до повного розсмоктування скупчень.
