Походження терміну
Описуваний термін веде своє походження від спорідненого «мотив», в свою чергу використовується для позначення повторюваних теми у творі. У німецькій теорії музики термін leitmotiv з’явився з подачі Ріхарда Вагнера. Композитор ніде не уточнював, що таке лейтмотив, і сам не вживав цей термін, але популяризував прийом домінантного повтору музичного образу у своїх операх, що стало розглядатися як властивий йому прийом, засіб побудови музичного твору.
Лейтмотив у художній літературі
Всі літературознавці однаково переводять з німецького слово «лейтмотив» як «провідний мотив». При цьому вживають термін у своїх дослідженнях в різних значеннях. Лейтмотив – це в літературі і смислова домінанта певного періоду, наприклад, лейтмотив музики в ліриці Срібного століття. Це і художній прийом, використовуваний в конкретному творі конкретного автора. Наприклад, повторення в портретних характеристиках героїв роману «Війна і мир» Толстого. Так, лейтмотивом портрета Елен стають її «мармурові плечі», на які письменник звертає увагу кожний раз, коли героїня з’являється на сторінках роману, а повторювана деталь в описі княжни Мар’ї – її «променисті очі».
При тому що в романі можуть то і справа відтворюватися якісь окремі характеристики персонажа або деталі обстановки, це не означає, що вони становлять лейтмотив всього твору. Домінуючі риси у створенні образу будуть давати лейтмотив його портрета. А він може працювати або не працювати на лейтмотив всього твору в цілому.
Лейтмотив роману «Війна і мир» – ідея історичної долі. Портрети історичних діячів – Наполеона, Сперанського та інших, які є іграшками в руках цієї сили, що сприяють реалізації цієї ідеї. Інші портрети з їх повторюваними рисами пов’язані з іншими мотивами – побутовими, любовними, містичними.
У художній літературі лейтмотив збігається з головною темою твору. Але в творі як у прозовому, так і у віршованому, паралельно з лейтмотивом може розвиватися безліч мотивів, що мають свій план і свої варіації.
