Хвороба Осгуда – Шлаттера – одна з найбільш часто зустрічаються остеохондропатій (групи особливих хвороб опорно-рухової системи). Дана патологія характеризується пошкодженням відрізків трубчастої кістки і проявляється в дитячому або підлітковому віці.
Механізм формування
Розвиток хвороби Осгуда – Шлаттера (МКБ-10 М92.5) полягає в ураженні горбистості (місце кріплення зв’язок надколінника) великогомілкової кістки. До вісімнадцятирічного віку всі кістки мають зоною росту, завдяки якій вони ростуть у довжину. Дана зона іменується апофизом і знаходиться між епіфізом (дистальний відрізок) і діафізом кістки. Саме тут і розташована горбистість tibia, повреждаемая при даному захворюванні.
Дитячі кістки мають деякі анатомо-фізіологічні особливості, що сприяють формуванню хвороби Осгуда – Шлаттера.
Апофіз забезпечений окремою мережею судин. Під час активного росту дитини ці судини ростуть повільніше, ніж сама кісткова тканина. Наслідком такого ростового дисбалансу є гіпоксія кісткової тканини в зоні горбистості tibia. При цьому дефіцит кисню і важливих поживних речовин призводить до крихкості кістки в даній області.
При активних заняттях спортом (деякими видами) або при великому фізичному навантаженні, пошкоджена зона великогомілкової кістки отримує постійні мікротравми.
У відповідь на це в області горбистості виникає специфічна захисна реакція – розростається кісткова тканина і виникає асептичне запалення. Зовні цей процес проявляється у вигляді утворення під коліном дитини шишки. Частіше спостерігається двосторонній процес, однак у деяких випадках ураження буває одностороннім.
Причини патології
Провокують розвиток захворювання як прямі травми (наприклад, переломи, що зачіпають надколінник і гомілку, вивихи і так далі), так і постійна мікротравматизація при спортивних тренуваннях. Відповідно статистичними даними, 20 % підлітків, які інтенсивно займаються спортом, страждають хворобою Осгуда – Шлаттера і лише 5 % дітей не тренуються.
При цьому хлопчики більш схильні до цієї патології, ніж дівчатка.
Найбільш значущими для розвитку захворювання є:
- Волейбол.
- Фігурне катання.
- Футбол.
- Балет.
- Хокей.
- Гімнастика.
- Баскетбол.
Постійні перевантаження, перерозтягнення зв’язок надколінка і мікротравми коліна, одержувані в результаті частих скорочень квадрицепса стегна, призводять до порушення кровопостачання в області горбистості tibia. Крім того, можуть виникати розриви і надриви волокон зв’язок надколінника, незначні крововиливи і некротичні процеси в тканинах горбистості кістки.
Провокуючі фактори
Серед факторів ризику найбільш значущими є наступні:
- Травми. Часто захворювання маніфестує після отримання травми, нерідко легкою.
- Вік. Хвороба вражає переважно підлітків 11-14 років. Хвороба Осгуда – Шлаттера у дорослих може проявлятися залишковими змінами – наявністю горбків під колінами.
- Стать. Патології більше схильні хлопчики.
- Спорт. Дане захворювання в п’ять разів частіше вражає людей, що активно займаються спортом.
Клінічні прояви
У основної маси пацієнтів хвороба розвивається поступово, протікає безсимптомно і доброякісно, обнаруживаясь як випадкової знахідки на рентгені.
Основним симптомом хвороби Осгуда – Шлаттера є виникнення шишки (горбка) під коліном на передній частині гомілки (у місці, де проектується горбистість tibia).
Така освіта має дуже щільну структуру і нерухомо. Навколо нього можлива незначна набряклість тканин, місцеве підвищення температури. Почервоніння або зміна забарвлення шкіри над суглобом відсутні, що вказує на неінфекційний характер процесу.
Іншим проявом захворювання служить больовий синдром. У деяких пацієнтів больові відчуття відсутні зовсім. Хвороба починає проявлятися, як правило, з появи незначного болючості при спусках/підйомах по сходах, присідання, згинання коліна. При фізичних навантаженнях, що впливають на колінні суглоби (наприклад, біг і стрибки), симптоми патології посилюються. При цьому пацієнти можуть скаржитися на:
- Ріжучу приступообразную гострий біль, а також виникнення припухлості спереду колінного суглоба.
- Інтенсивні болі нижче коліна, посилюються при ходьбі.
- Значний набряк коліна, згладжує горбистість на великогомілкової кістки.
У деяких випадках біль носить постійний характер і проявляється навіть при незначних рухах. Наявність болю – показання до проведення активних терапевтичних заходів.
Болючість в тій чи іншій мірі присутнє до закриття зон росту (тобто до 17-19-річного віку).
Як правило, захворювання носить хронічний характер, спостерігається протягом близько двох років і закінчується одужанням.
Ймовірні ускладнення
У переважній більшості випадків хвороба Осгуда – Шлаттера (МКБ М92.5) має доброякісний перебіг, і приблизно до 23 років (коли повністю закриваються кісткові ростові зони) вся симптоматика зникає.
У деяких хворих може залишатися шишка, як правило, безболісна і ніяк не впливає на обсяг рухів в суглобі і ноги в цілому.
Ускладнення захворювання – явище вкрай рідкісне, проте в деяких випадках досить небезпечне, коли відбувається фрагментація горбистості кістки і кісткові фрагменти разом зі зв’язками надколінка відриваються. Цей стан потребує хірургічної терапії з ліквідацією дефекту.
Діагностичні заходи
Питання про необхідність терапії піднімається лише після ретельного обстеження, що включає наступні пункти:
- Візуальний огляд кінцівки.
- Збір скарг пацієнта.
- З’ясування анамнезу хвороби і даних про раніше отримані травми, перенесені інфекції, прийнятих ліках і так далі.
- Встановлення причин виникнення патології.
- Рентген коліна.
- Ультрасонографія та КТ.
У переважній більшості випадків діагностика хвороби досить проста. При наявності характерних симптомів патології і присутності факторів ризику, діагноз встановлюється вже після проведення опитування і огляду дитини.
Для підтвердження встановленого діагнозу хворий проходить рентгенографічне дослідження власне колінних суглобів і суміжних з ними кісток, що виконується в бічних проекціях.
При цьому на знімках чітко проглядається остеохонропатия або фрагментація кісток.
У випадках, коли діагностика з якихось причин важко, пацієнту рекомендують проходження МРТ або КТ. Крім того, інформативним методом є УЗД суглоба та оточуючих м’яких тканин.
Показники лабораторних досліджень при захворюванні Осгуда – Шлаттера не змінені.
Консервативне лікування
Консервативне лікування хвороби Осгуда – Шлаттера у підлітків – основний метод позбавлення від цієї недуги. Така терапія спрямована на зменшення вираженості асептичного запалення, звільнення від хворобливості і забезпечення правильної осифікації горбистості tibia.
При цьому основною рекомендацією є зниження фізичної активності, тобто під час терапії виключають будь-які спортивні та інші фізичні навантаження.
Крім того, хворому слід носити ортопедичні фіксатори колінних суглобів – бандажі пателлярные, еластичні пов’язки, ортези і так далі.
Серед методів консервативної терапії має місце і медикаментозне лікування. Так, при наявності болю рекомендують прийом НПЗЗ і анальгетиків. Крім того, всім пацієнтам призначаються полівітаміни і ліки, що містять кальцій.
Фізіотерапія
Неодмінною умовою успішного консервативного лікування є фізіотерапія.
Вибір фізіотерапевтичних методів впливу залежить від рентгенологічної картини:
- При наявності у хворого першої рентгенологічної групи йому наказують УВЧ і магнітну терапію.
- Якщо рентген-ознаки відповідають другій групі – лікування проводять за допомогою електрофорезу в комплексі з “Лідокаїном”.
- Третя група передбачає використання електрофорезу, але в комплексі з іншими ліками.
Крім того, хворим показано проведення фонофореза, лазеротерапії та ударно-хвильового впливу.
Тривалість такого лікування, як правило, становить 3-6 міс.
Всім хворим рекомендується ЛФК і сеанси масажу.
Оперативне лікування
Хірургічне втручання при даному недугу проводиться за суворими показаннями, серед яких:
- Присутність стійкою вираженої хворобливості, не купірується звичайними медикаментами.
- На рентгенографічних знімках візуалізується фрагментація горбистості і відшарування деяких кісткових фрагментів.
- Неефективність консервативних методик (тривалість курсу терапії становить більше двох років) і тривалий перебіг захворювання.
- Пацієнт на момент діагностування захворювання досяг чотирнадцятирічного (або старше) віку.
Проведена операція досить проста технічно. При цьому видаляються всі отломившиеся фрагменти кістки, виконується пластика зв’язок і сухожиль. Реабілітація після такого втручання нетривала. Під час реабілітаційного періоду дитині призначається консервативна терапія. Після відновлення підліток може вести повноцінний активний спосіб життя.
Профілактичні заходи
Щоб попередити розвиток цієї патології, слід дотримуватися деяких правил:
- Обмежити надмірне навантаження на суглоби.
- Проводити своєчасну діагностику і адекватне лікування травм.
- Забезпечувати повноцінне харчування підлітка і чергування тренувань з відпочинком.
- При виникненні початкових ознак патології у колінних суглобах потрібно відразу звертатися до ортопеда або хірурга.
Слід пам’ятати, що профілактика, своєчасне звернення до лікаря та рання діагностика, а також дотримання всіх порад фахівців – запорука повноцінного здоров’я не тільки суглобів, але і всього організму.
