У англійців
Гувернантки – це звичайне явище для Англії вже починаючи з часів правління Тюдорів (1485-1558). Вони служили спочатку в королівських, а потім і в аристократичних родинах. З початку XIX століття більшу активність до залучення на службу гувернанток стали проявляти представники «середнього класу». Часто в гувернантки йшли дівчата з так званих хороших сімей, які були прекрасно освічені, але опинилися у важкій фінансовій ситуації. Їх становище було зовсім незавидною. Велика кількість англійських сімей воліло запрошувати на посаду гувернантки німкень і француженок.
В Росії
Першими в Росії з’явилися гувернери-чоловіки. Це сталося в період правління Петра I коли російська еліта стала долучатися до європейської культури.
У 1737 році імператрицею Анною Іоаннівною був виданий указ про освіту дітей дворян. Після цього на руську землю буквально ринув потік іноземних гувернерів, який не висихав аж до закінчення правління Олександра I.
Серед приїжджих вихователів була велика кількість англійців, німців, італійців. А до середини XVIII століття найбільш затребуваними виявилися французи і швейцарці, які говорять по-французьки. Дуже часто серед цього контингенту знаходилися люди, у яких спостерігалося повна відсутність хоч якогось освіти. У гувернери вони потрапляли тільки з однієї причини – через знання будь-якої іноземної мови.
В кінці XVIII століття гувернерів зобов’язали мати атестати, інакше їх висилали з країни, а господарів штрафували на суму в 100 рублів.
По закінченні війни 1812 року російські аристократи, наймаючи гувернерів, стали віддавати перевагу абатів-французів. Взагалі, було краще, щоб чоловіки-вихователі були людьми немолодими і самотніми, жінки цінувалися також немолоді, а серед наймолодших – негарні. Так було спокійніше: обмежувалася можливість інтимних зв’язків з членами родини.
З початку XIX століття серед гувернанток великий відсоток складали вже виховательки російського походження. У 1834 році вийшло положення, згідно з яким, домашні вчителі та наставники повинні були вибиратися тільки з людей християнської віри і російського підданства. Крім того, на руках у них повинно було бути «Посвідчення про моральних якостях». Воно видавалося навчальним закладом, який закінчував гувернер. Необхідний був також і відгук з місця проживання.
Гувернери, а в особливості гувернантки – це звичайне явище в Російській імперії, що існувала до 1917 року. З початку 1990-х років у нашій країні навчання і виховання в рамках сім’ї за допомогою професійних педагогів-гувернерів стало відроджуватися.
