Віра Шеїна
Починаючи аналіз “Гранатового браслета”, слід звернути увагу на деталі. Повість починається з опису природи: приморська осінь, прив’ялі квіти, тиха погода – у всьому рівне, байдужий спокій. Образ Віри Миколаївни добре поєднується з цією погодою: її “аристократична краса”, стриманість, навіть деяка зарозумілість у поводженні з людьми робить княгиню відчуженої, позбавленої життєвої сили. Це підкреслюється і в її відносинах з чоловіком, які давно вже охололи, перетворилися на рівну, ніякими почуттями не омраченную дружбу. Для Купріна, який вважав кохання одним з найважливіших почуттів людського життя, відсутність її в шлюбі – однозначний показник холодності, бездушності героїні.
Все, що оточує княгиню Віру Миколаївну – маєток, природа, стосунки з чоловіком, спосіб життя, характер – спокійно, мило, добре. Купрін підкреслює: це – не життя, це лише існування.
В аналізі “Гранатового браслета” не можна обійти образ сестри Ганни. Він дан для контрасту: її яскрава зовнішність, жива, рухлива міміка і манера мовлення, спосіб життя – легковажність, непостійність, легковажний флірт в заміжжі – все протиставлено Вірі. У Ганни двоє дітей, вона любить море. Вона – жива.
Княгиня Віра дітей не має, і море їй швидко набридає: “Я люблю ліс”. Вона холодна і рассудительна. Віра Миколаївна не жива.
