Діагностика захворювання
Основна мета обстеження пацієнтів з підозрою на гіпертонічну хворобу полягає в тому, щоб підтвердити хронічне підвищення артеріального тиску, виявити факт пошкодження м’яких тканин внутрішніх органів, встановити ступінь недуги і оцінити потенційні ризики, які створює для здоров’я і життя людини гіпертензія. Діагностика спрямована на збір відомостей про скарги хворого, рівень його впливу різних негативних факторів, а також наявність яких-небудь хронічних проявів, які можуть ускладнити лікування пацієнта.
Щоб інформація була достовірною, під час огляду повинні дотримуватися такі умови:
- Вимірювання артеріального тиску здійснюється в комфортній для хворого обстановці, в повному спокої і без всяких нервів. При цьому бажано, щоб людина не курив, не пив і не їв, а також не робив ніяких фізичних навантажень і не брав лікарських препаратів як мінімум за годину до огляду у лікаря.
- Вимірювання виконуються в сидячому, стоячому і лежачому положенні. Рука при цьому повинна знаходитися на рівні серця.
- На першому огляді тиск вимірюється двічі на обох верхніх кінцівках з перервою в кілька хвилин. При наступних оглядах береться рука, на якій показник АТ був найвищим.
Якщо було проведено кілька вимірів, які дали різні результати, то доктора усереднюють свідчення, беручи за основу середньоарифметичні цифри. Крім цього, хворий повинен самостійно спостерігати за своїм тиском в домашніх умовах.
Що стосується лабораторних досліджень, то необхідні наступні аналізи:
- крові;
- сечі;
- біохімічні свідчення на рівень вмісту калію, карбонової кислоти, глюкози, тригліцеридів та холестерину;
- видільна здатність нирок;
- електрокардіографія;
- ЕКГ;
- ехокардіографія;
- офтальмоскопія;
- комплексне ультразвукове дослідження;
- електроенцефалографія;
- рентген і комп’ютерна томографія нирок та наднирників;
- аортографія.
Тільки на підставі результатів цих досліджень лікар може оцінити загальну клінічну картину пацієнта і скласти оптимальну і найбільш ефективну програму терапії.
