Нюанси і особливості
Тривале дослідження генетики і демографічних змін дозволяє з упевненістю укласти, що генофонд у часі постійний, хоча і представлений у кожному конкретному поколінні великою кількістю унікальних генотипів. Сталість забезпечується народжуваністю і смертністю, переміщенням носіїв генетичної інформації. Популяційний генофонд може змінюватися, оскільки різні носії матеріалу беруть участь у процесі відтворення з різним ступенем активності. Ця особливість – елемент природного відбору, під впливом якого структура фонду генів змінюється, а спільність у більшою мірою відповідає умовам середовища, в якій живе людина.
У людській популяції зміна генофонду в деякій мірі обумовлено мутаціями, дрейфом генів та міграцією. Природні мутації – процес, швидкість якого вважається відповідної нормальному зміни генофонду. Генотипи, що формуються в такому процесі, можуть бути абсолютно новими, властивими раніше спільноті. Регулярна генна міграція згладжує відмінності між популяціями, призводить до втрати своєрідності, унікальності, объясняющейся локальною специфікою середовища.
Генна міграція обумовлена міграцією носіїв генетичного матеріалу. В даний час немає можливості однозначно оцінити і описати роль міграції в розвитку людства. Ряд наслідків міграції очевидний, основний відсоток населення світу – продукт змішаної популяції.
