Мінорне початок самостійного життя
Така ж доля спіткала і Гайдна. Йому вже було 18 років. Кілька днів поблукавши вулицями Відня, він зустрів старого шкільного товариша, і той допоміг йому знайти квартиру, точніше – маленьку кімнатку під горищем. Відень недарма називають музичною столицею світу. Навіть тоді, не прославлена ще іменами віденських класиків, вона була музыкальнейшим містом Європи: по вулицях плавали мелодії пісень і танців, а в кімнатці під дахом, в якій оселився Гайдн, виявилося справжній скарб – старий, розбитий клавікорд (музичний інструмент, один з попередників фортепіано). Багато грати на ньому, проте, не доводилося. Більшу частину часу забирали пошуки роботи. У Відні вдається роздобути лише кілька приватних уроків, доходи від яких ледь дозволяють задовольнити необхідні потреби. Зневірившись знайти роботу у Відні, Гайдн пускається в мандри по довколишніх містах і селах.
Нікколо Порпора
Це час – юність Гайдна – затьмарений гострою потребою і постійними пошуками роботи. До 1761 року йому вдається знаходити роботу лише на час. Описуючи цей період його життя, слід відзначити роботу концертмейстером у італійського композитора, а також вокаліста і педагога Нікколо Порпора. Гайдн влаштувався до нього спеціально, щоб підучити теорію музики. Підучитися вийшло під час виконання обов’язків лакея: Гайдну доводилося не тільки акомпанувати.
