Раннє дитинство
Маленька, загублена в Нижній Австрії село Рорау, величезне сімейство, на чолі якого – звичайний трудівник, каретник, у віданні якого зовсім не володіння звуком, а воза і колеса. Але звуком Йозефа батько теж володів непогано. У бідній, але гостинному домі Гайднов часто збиралися сільські жителі. Вони співали й танцювали. Австрія взагалі дуже музикальна, але, мабуть, головним предметом їх інтересу був сам господар будинку. Не знаючи нотної грамоти, він тим не менш непогано співав і акомпанував сам собі на арфі, добираючи акомпанемент по слуху.
Перші успіхи
На маленькому Йозефа яскравіше всіх інших дітей позначилися музичні здібності батька. Вже в п’ять років він виділявся серед однолітків красивим, дзвінким голоском і відмінним почуттям ритму. З такими музичними даними йому просто на роду було написано не рости в рідній сім’ї.
У той час церковні хори гостро потребували високих голосах – жіночих голосах: сопрано, альтах. Жінки, згідно пристрою патріархального суспільства, в хорі не співали, тому їхні голоси, так потрібні для повного і гармонійного звучання, замінювалися на голоси зовсім ще юних хлопчиків. До початку мутації (тобто перебудови голосу, є частиною змін організму під час перехідного віку) хлопчики з хорошими музичними даними цілком могли замінити жінок в хорі.
Ось і зовсім маленького Йозефа забрали в хор церкви Хайнбурга – невеликого містечка на березі Дунаю. Для його батьків це напевно стало величезним полегшенням – в такому ранньому віці (Йозефу було приблизно сім) ніхто з їхньої родини ще не перейшов на самозабезпечення.
