Армійські роки
Майбутній генерал Романів був покликаний в армію Кіровським районним військкоматом міста Уфи 29 жовтня 1967 року. Роки строкової служби проходили у 95 дивізії внутрішніх військ. Основне завдання полягало в охороні спеціальних вантажів і державних об’єктів. Романів ніс службу на посаді курсанта, стрілка, командир відділення, заступник командира взводу, а згодом і командира взводу.
Для Анатолія військова служба виявилася найбільш перспективним напрямком кар’єрного зростання, адже за такий короткий час йому вдалося проявити себе з кращого боку. Саме це і стало причиною того, що замість звільнення в запас у 1969 році Анатолій вирішив продовжити рухатися в цьому напрямку. З цією метою був написаний рапорт про направлення старшого сержанта Романова у військове училище МВС імені Дзержинського, розташованого в Саратові. Вибір професії став дійсно доленосним, так як саме військова служба і зіграла вирішальну роль у долі цієї людини.
Саратовське училище
У військовому училищі міста Саратова Романів проявив себе настільки ж блискуче, як і в шкільні роки і час армійської служби. У 1972 році Анатолій з відзнакою закінчив училище, тому як кращий випускник залишився тут.
За цей час він займав кілька посад: спочатку посада курсового офіцера, потім помічника начальника навчального відділу. Трохи пізніше став викладачем на кафедрі вогневої підготовки, а через деякий час зайняв посаду командира батальйону курсантів. Так в саратовському училищі він пробув до 1984 року.
Незважаючи на всі займані ним посади, Анатолій не відмовився від подальшого навчання. Він вступив на заочне відділення у військову академію імені Фрунзе і закінчив його у 1982 році.
