Просування по службі
Закінчивши училище в 1984 році, Анатолій Романов став керувати штабом 546-го полку внутрішніх військ. Вже буквально через рік (у 1985 році) був підвищений і став командиром полку.
Підрозділ, яким командував Анатолій, знаходилося в закритому містечку Златоуст-36 в Челябінській області. Основне завдання — підтримання порядку і охорона оборонного заводу в місті.
Успішна служба і високі особистісні показники стали приводом для підвищення Романова по службі. В результаті цього в 1988 році він був переведений в Московську область в невелике містечко Жуковський. Тут Анатолію належало очолити штаб 95-ї дивізії, тієї самої, звідки і почалося його рух у військовій службі (саме тут він був строковиком).
У 1989 році Романів продовжив навчання, вступивши у Військову Академію Генштабу СРСР і закінчив її у 1991-м. В той же рік був призначений командиром 96-ї дивізії, розташованої в Свердловську (нині Єкатеринбург).
Служба генерала Анатолія Романова
В період розвалу Радянського Союзу Романів не відмовився від служби в збройних силах, незважаючи на те, що для військовослужбовців це були далеко не найкращі часи. У 1991 році Анатолію вже було присвоєно звання полковника, а після 1992 року він став генерал-майором.
У 1993 році в біографії генерала Анатолія Олександровича Романова сталося важлива подія. Його призначили керувати охороною спеціальних вантажів і державних об’єктів. Вже через деякий час йому знову вдалося домогтися просування по кар’єрних сходах. Спочатку він отримав звання заступника командувача внутрішніми військами, а ще пізніше став керувати бойовою підготовкою внутрішніх військ.
