Легенди та історичні факти
Заповідник “Дивногір’я” у Воронезькій області славиться декількома унікальними пам’ятками. У кожної своя історія. Якщо говорити в цілому, то значущим цей природний куточок став завдяки двом ченцям. Звали їх Іоасаф і Ксенофонт. За однією версією, вони були греками, що прийшли в російський край з далекої Італії, коли почалися гоніння на християн. Ченці побачили стовпи-останці, а також природу навколо. Зрозуміло, вона не могла не викликати у них захоплення. Тому вони вирішили тут влаштуватися і почали рити в крейдяних глибах келії для проживання і монастир. Сталося це в XII столітті.
За іншою версією, ченці були з Києво-Печерської лаври. Прийшли вони в Дивногір’я приблизно на 500 років пізніше, тобто в XVII столітті. На доказ цієї версії є офіційний документ, який свідчить, що монастир був заснований в 1653 році. Вибір ченців був обгрунтований не стільки красою плато, скільки його піднесенням над усією місцевістю, що давало можливість вчасно помітити терзали в ті часи Русь своїми набігами кочівників і дати їм відсіч. З метою захисту від загарбників ченці викопали численні підземні ходи. Кажуть, деякі з них виходять до Дону.
На користь першої версії можна сказати те, що споруда церкви в скелі, будь вона крейдяної або звичайною гранітної – це дуже характерно для греків. У них половина їх давніх церков побудована таким же чином. Ще одна невелика деталь, на яку варто звернути увагу, – це форма келій (стасидий). Саме такі є на знаменитій горі Афон.
Є у цього місця і сучасна історія. Вона пов’язана з іменами професора, який займався геологією, Михайла Буранчука, і вчителі Соломона Нафферта. Ці двоє однодумців і друзів ще в 20-ті роки минулого століття займалися історією і вивченням плато Дивногір’я. Для досліджень вони вирушили в одну з його печер, іменовану «Біле сяйво». Більше їх ніхто не бачив.
За влади більшовиків монастир і церкви Дивногорья були закриті. На просторих луках люди почали випасати худобу, що призвело до зникнення багатьох видів рослин. Відродилися церкви тільки в 1988 році, а в 1991 році Дивногір’я у Воронезькій області офіційно стало музеєм-заповідником.
