Через страждання і боротьбу
Діалектика душі в романі «Війна і мир» розкривається і через зміну героїв, через їх духовний ріст, який відбувається в процесі внутрішньої боротьби і страждань. Їм супроводжують радості, прикрості, розчарування, злети і падіння. Тобто автор показує героїв у непрості для них хвилини життя, тим самим розкриваючи всі сторони їх особистості, у тому числі і непривабливі.
Через страждання проходять всі головні герої безсмертної епопеї Толстого, кожен по-своєму, з властивими кожному з них поглядами на життя, звичками, етичними установками, класовими забобонами, ставленням до світу й оточуючих.
Тобто образи письменником прописуються не поверхово, а сприймаються як реально існуючі люди, яким співпереживаєш, з якими разом радієш, набираєшся життєвого досвіду і відкриваєш для себе щось нове.
Наївний юнак
Особливо яскраво діалектика душі в романі «Війна і мир» проглядається через зображення розвитку одного з головних героїв – П’єра Безухова. Автор знайомить нас з ним в самому початку твору як з одним з відвідувачів модного салону Ганни Шерер. На думку експертів, образ П’єра дуже близький Толстому в плані того, що через нього виражені багато важливі думки і напрямки духовних шукань автора.
Життя і характер П’єра, як князя Андрія і Наташі, зображені в динаміці, тобто в безперервному розвитку. Товстим робиться акцент на майже дитячої довірливості, доброті, щирості і чистоті думок юного Безухова. Спочатку він без опору і навіть із задоволенням йде на поводу у оточуючих, підкоряється їм, наївно вірячи в їхню прихильність і доброзичливість.
Так він потрапляє в мережі князя Василя і стає здобиччю для масонів. Усіх їх приваблює у Пьере його велике стан. За словами автора, покора для молодої людини було не те що чеснотою, а сприймалося їм як істинне щастя.
