Взаємозв’язок релігії та шлюбної структури в демографії
Принципово важливими демографічними ознаками для дослідників є національні та расові відмінності, які обов’язково враховуються кожною державою при вибудовуванні соціально-політичної тактики. Одну з базисних ролей відіграє приналежність людини (групи людей) до певної релігійної конфесії. Всі ці демографічні ознаки не тільки накладають свій відбиток на світогляд і поведінку окремо взятого члена соціуму, але і мають вагоме значення при формуванні суспільних поглядів, рухів.
Яскраве підтвердження вищевикладеного – період з історії Балканського півострова. Всі народності, що населяли Югославію, мали спільні етнічні корені, але при цьому були представниками різних релігійних систем, прислухалися до різних віровчень з властивою їм обрядовістю. Наприклад, серби і боснійці, незважаючи на спільне походження, дотримувалися різних гілок віросповідання (мусульманської і християнської). Причиною роз’єднання і роз’єднаність народу більшою мірою стала релігія.
В даному контексті відмінності можна спостерігати і в шлюбної структурі, де також величезну роль грають традиції і світогляд. Так, в одних країнах ранні шлюби є нормою, передбаченою релігійними догмами і звичаями, в інших – зв’язок з неповнолітньою особою є кримінальним злочином. У мусульман багатоженство – звичне явище, для православних – смертний гріх і табу.
Демографічні дослідження зачіпають не лише шлюбні відносини, але і фактичні (цивільні) союзи. Тенденція до сумісного проживання, ведення спільного домашнього господарства і навіть народження дітей без реєстрації шлюбу стає все більш популярною. Завданням демографів є вивчення шлюбної структури населення в деталях, що дозволить правильно прогнозувати народжуваність, освіта шлюбів і розпад сімей.
