Макао у Другій світовій війні
Головним противником європейських колоніальних держав на азіатському театрі військових дій була Японія, яка активно атакувала європейські та американські володіння.
Проте головний інтерес для Країни висхідного сонця представляли тихоокеанські острови і Далекий Схід. Тому, окупувавши португальська та голландська Тимор, Японія не стала нападати на Макао, який залишався єдиним нейтральним портом на півдні Китаю після того, як японці захопили провінцію Гуанчжоу і Гонконг.
Регіон та острів, де знаходиться Макао, був під пильною увагою всіх воюючих держав, так як уявляв стратегічне значення для економіки всіх держав. Нормальне функціонування торгівлі у тому регіоні не могло б тривати без його роботи.
Однак нейтралітет порту тривав не всю війну, і в один момент стало відомо, що від причалу Макао повинен відправитися танкер з паливом для японської армії. Після того, як про це стало відомо, що американські військові завдали удару по ангару, де воно зберігалося.
Передача суверенітету
У 1987 році була підписана спільна китайсько-португальська декларація, згідно з якою через шість років Португалія повинна була поступитися суверенітет над містом владі КНР.
За умовами договору, в Макао повинен був зберігатися звичний порядок самоврядування, свободи і права громадян. Влада КНР протягом як мінімум п’ятдесят років не мають права втручатися в самоврядування території. Такий же порядок діє з 1999 року і в Гонконзі, а сам принцип отримав назву “одна країна, дві системи”.
Законодавчою владою володіє Збори з 33 трьох жителів району, чотирнадцять з яких обираються прямим голосуванням громадян, дванадцять обираються непрямим голосуванням і сім призначаються головою. Така схема повинна гарантувати дотримання прав і свобод місцевих жителів, але і перешкоджати узурпації влади з боку китайської влади, які в останні роки прагнуть до повзучої ліквідації автономії району.
