Переговори
Природно, таке положення речей не порадувало уряд СРСР, тому 20 жовтня 1969 року відбулися ще одні переговори між Радянським Союзом і КНР. В ході цих переговорів країни погодилися, що потрібно переглянути документи підтверджують положення радянсько-китайської кордону.
Після цього було скоєно ще цілий ряд переговорів, які проводилися почергово то в Москві, то в Пекіні. І тільки в 1991 році острів Даманський остаточно став власністю КНР (хоча де-факто це сталося ще в 1969 році).
Наш час
У 2001 році архів КДБ СРСР розсекретив фотографії виявлених тіл радянських солдатів. Зображення явно свідчили про присутність факту наруги з боку китайської сторони. Всі матеріали були передані Дальнєреченськ історичний музей.
У 2010 році у французькій газеті була опублікована серія статей, в яких говорилося, що СРСР готувала ядерний удар проти КНР восени 1969 року. Матеріали посилалися на газету «Жэниминь жибао». Подібна публікація вийшла і в друкованих ЗМІ Гонконгу. Згідно з цими даними, Америка відмовлялася зберігати нейтралітет в разі нанесення ядерного удару по Китаю. У статтях говорилося, що 15 жовтня 1969 року США погрожують атакувати 130 радянських міст в разі нападу на КНР. Правда, дослідники не уточнюють, з яких джерел взято такі дані і самі визнають той факт, що інші фахівці не згодні з цими твердженнями.
Даманський конфлікт вважається серйозною розбіжністю між двома могутніми державами, яке мало не призвело до трагедії. Але наскільки це правда, мабуть, ніхто не скаже. Кожна країна дотримувалася своєї точки зору, поширювала ту інформацію, що була їй вигідна, і люто приховувала правду. В результаті – десятки втрачених життів і скалічених доль.
Війна – це завжди трагедія. І нам – тим, хто далекий від політики і благородного бажання проливати кров за високий ідеал, абсолютно незрозуміло, чому потрібно неодмінно брати в руки зброю. Людство вже давно покинули печери, наскельні малюнки минулих часів перетворилися в цілком доступну для розуміння мова, до того ж більше не потрібно полювати заради виживання. Ось тільки ритуали людського жертвопринесення трансформувалися і перетворилися в цілком законні збройні протистояння.
Даманський конфлікт – це ще один показник людської безвідповідальності і цинічності. Здається, що трагедія Другої світової війни повинна була навчити правителів всіх країн світу однієї простої істини: “Війна – це погано”. Хоча це погано тільки для тих, хто не повернувся з поля бою, для решти з будь-якого протистояння можна отримати певну вигоду, – “ось тобі медаль, так і згинь зовсім”. Цей принцип був застосований і під час Даманського конфлікту: солдати були впевнені, що їх провокує супротивник, а урядові чини тим часом вирішували свої питання. Деякі історики вважають, що конфлікт був лише приводом, щоб відвести увагу громадськості від того, що дійсно відбувається в світі.
