Один з найбільш цікавих питань полягає в тому, яку роль в житті людини відіграє спадковість, а яку – середовище. Є такі ознаки, які практично не залежать від зовнішнього середовища. Наприклад, це колір очей. А є й такі, на які зовнішній світ робить саме безпосередній вплив – це властивості характеру, поведінкові особливості.
Роль генів
Питання про те, чи можна впливати на спадковість, ніколи не втратить своєї актуальності. Багато людей були переконані в тому, що генетика – це щось, певне раз і назавжди. З якими генами людина з’явилася на світ, так він і проведе ціле життя, і нічого тут не вдієш. Складно переконувати таких людей. Адже вони не задаються питанням про те, чи можна впливати на спадковість, виправдовують свою пасивність, невдачі і захворювання «поганими генами».
Генетика визначає багато особливостей людини – наприклад, ми не можемо перебувати під водою тривалий час або ж літати, подібно птахам. Проте такі риси, як схильність до агресії або доброта, товариськість або замкнутість, чутливість або холоднокровність, передаються від батьків до дитини у вигляді задатків. Предмет, за яким вчителі задають підготувати відповідь на питання про те, чи можна впливати на спадковість – суспільствознавство. 5-9 класи – це час, коли школярі починають вивчати питання генетики. Однак ця тема буде цікава більшою мірою учням старших. Школярам середніх класів можна пояснити, що людина здатна розвивати свої генетичні задатки, а також, навпаки, прагнути їх придушити.
Мігруючі елементи в геномі
Давно доведено, що код ДНК непостійний. Людські гени змінюються під впливом переживань, емоцій. Ці відчуття, як правило, не усвідомлюються людиною. У 1983 році Барбара Мак-Клінток отримала Нобелівську премію за своє відкриття рухомих елементів в людському геномі. До цього відкриття вважалося, що людина має статичний і нерухомий набір генів, який не змінюється протягом життя і передається з покоління в покоління.
Мак-Клінток довела, що в ДНК людини є мігруючі гени. Під впливом стресу вони змінюють своє положення, що забезпечують виживання виду. Барбара стверджує, що серйозний стрес, важка інфекція або ж несприятливі умови навколишнього середовища впливають «шоковий вплив на генетичний код. Це змушує геном перебудовуватися, щоб подолати виниклу загрозу. Таким чином, можна метафорично порівняти геном людини з «книгою долі», яка визначає його життя, однак постійно переписується їм самим.
Зазирнути вглиб століть
Трапляється так, що людина переконаний у своїй поганій спадковості. На питання про те, чи можна впливати на спадковість, такі песимісти завжди відповідять негативно. В якості прикладу можна розглянути неблагополучну сім’ю, в якої один або обоє батьків зловживають алкоголем, є дармоїдами або ж просто ведуть негідний спосіб життя. У такому випадку людина може вважати, що спадковість у нього погана, а стало бути, від долі йому нема чого чекати. Однак такий підхід в корені невірний. Швидше за все, якщо б ця людина мала можливість копнути глибше і вивчити історію своїх предків, він був би вкрай здивований. Адже герої і сильні особистості є в кожному роді – в іншому випадку родинна лінія просто б перервався. Проблема полягає в тому, що людина найчастіше не володіє інформацією про те, ким були його предки. Якби він знав, які гідні вчинки здійснювалися його попередниками, то напевно не став би звинувачувати «погані гени» у своїх життєвих невдачах.
Чи можна впливати на спадковість: дослідження вчених
Вже не одне десятиліття ведуться суперечки про те, що ж впливає на життя людини більший вплив – спадковість чи середовище. Вченими з Квінсленда були проведені дослідження, які показали: в цій сутичці немає переможених або переможців. І генетика, і середовище впливають приблизно в рівній мірі.
Найчастіше саме в старших класах школи учні готуються до теми «чи Можна впливати на спадковість?». 5 клас – це час, коли школярі ще не задають таких завдань. Навряд чи отримують вони їх і в шостому класі. Питання впливу середовища і спадковості проходять школярі старших класів, а також студенти гуманітарних вузів. Дослідження, проведені вченими, щодо даного питання, будуть цікаві вже старшокласникам. Фахівці обробили дані досліджень, отримані з допомогою близнюкового методу за останні півстоліття.
Чи можна впливати на спадковість (суспільствознавство): роль середовища і генів
Їх дослідження є одним з найбільш масштабних – у вибірку були включені близько 14,5 млн пар близнят. Необхідно відзначити, що близнецовый метод є одним з найважливіших в області психології і генетики. З його допомогою вчені завжди прагнули знайти відповідь на питання, чи можна впливати на спадковість. Його широко застосовують для того, щоб визначити вплив генів і середовища. Ґрунтується він на порівнянні чорт монозиготных і гетерозиготних близнюків. Монозиготными називають таких близнюків, у яких ідентичний набір генів. Тому відмінності між ними можуть бути обумовлені лише впливом того середовища, в якій вони живуть. Дослідники з’ясували, що практично кожна друга риса особистості або ж розлад обумовлені генетикою і оточенням в рівній мірі (49 % обумовлено спадковістю, а 51 % – зовнішнім середовищем або ж можливими помилками у вимірах).
Пластичність мозку і зміна поведінки
На питання про те, чи можна впливати на спадковість, багато вчених сьогодні відповідають однозначно: так. Професор СПБДУ Тетяна Чернігівська стверджує: важлива для людини не тільки одна спадковість, але і все те, що формує його як особистість. Сюди відносяться книги, фільми, музика, яку слухає людина, люди, з якими він спілкується. Адже життя формується не тільки в залежності від генів, але і у взаємодії з навколишнім середовищем. Тетяна Володимирівна вживає у своїх лекціях поняття «поганого» і «хорошого» мозку. При цьому «хороший» мозок – це той, який володіє складною нейронною мережею.
Можливості людського мозку
Непросто відразу відповісти на питання про те, чи можна впливати на спадковість. Коротка відповідь – так, можна і потрібно. Протягом усього життя людина має можливість створювати нові нейронні зв’язки в мозку – це відбувається в процесі навчання в самому широкому сенсі слова. Наприклад, той, хто страждає від сором’язливості, здатний «навчити» свій мозок новим поведінковим паттернам в процесі психотерапії. І таким чином, генетика вже не буде відігравати визначальну роль в житті цієї людини. Необхідно розуміти, що багато чого у великій мірі залежить від роботи мозку і бажання особистості щось міняти.
