Бреттон-Вудська система: суть та принципи

Що призвело до її краху?

Бреттон-Вудська економічна система не була досконалою. Посилення інфляції впливало на конкурентоспроможність фірм, а також світові ціни. Все це заохочувало спекулятивні переміщення грошей. Різна інфляція впливала на динаміку курсу валют, що створювало перекоси. Нестабільність платіжних балансів, що проявлялася у вигляді хронічного дефіциту (Великобританія, США) або активного сальдо (Японія, ФРН) тільки посилювала різкі коливання. Принципи Бреттон-Вудської світової системою йшли врозріз з розвитком усього світу. Адже в якості основи для неї використовувалися піддані інфляції національні валюти. Спочатку цю проблему намагалися вирішити за рахунок залучення Великобританії та встановлення фунта стерлінгів як запасної резервної валюти. Але в міру ослаблення Британської імперії і США виявилися зловживання цими державами, які користувалися отриманим статусом і для покриття дефіцитів використовували друкарський верстат. Стійкість резервних валют була підірвана.

До того ж право власників доларових банкнот суперечило можливості США виконувати взяті на себе обов’язки. За два десятиліття (1949-1971) їх короткострокова заборгованість збільшилася в 8,5 разів, тоді як золоті резерви скоротилися в 2,4. Проведена американська політика «дефіцит без сліз» підривала довіру до долара. Занижена в інтересах США офіційна ціна золота почала раптово різко відхилятися від існуючої ситуації на ринку. Міждержавні регулювання не допомогли. Штучні золоті паритети втрачали сенс. До 1971 року США завзято відмовлялися переглянути курс. Все це тільки посилювало перекоси. Бреттон-Вудська система валютних курсів призвела до того, що центральним банкам доводилося здійснювати інтервенції навіть на шкоду національним інтересам. Тобто США переклали на інші країни турботу про підтримку встановленого курсу долара, що призвело до загострення міждержавних протиріч. Із-за існуючих обмежень на девальвацію та ревальвацію активізувалася спекулятивна діяльність. Слабким валют пророкували пониження, а сильним – підвищення. Регулювання через МВФ практично не принесло плодів. Його кредити не дозволяли покрити навіть тимчасовий дефіцит і підтримати національні грошові одиниці.