Які можливості це створювало?
Спочатку про зміну курсів. Якщо проводилася девальвація, то зазвичай це розглядалося як симптом неблагополуччя сформованого економічного становища і вело до подорожчання імпортних товарів. Але зате більш вигідним ставав експорт. Так що і в цьому був певний плюс. Ще один позитивний момент – це надходження швидких грошей. Так, знижуються внутрішні витрати, виникає символ виробляти товари саме тут, а не там, де дорога валюта. Як закономірний результат – зростає обсяг іноземних інвестицій. Цей момент добре розумівся. Тому активно використовувався не тільки батіг у вигляді можливості відмови у кредитуванні та інші санкційні заходи, але і пряник, що проявлявся у вигляді готовності прийти на допомогу.
У чому тут суть? Бреттон-Вудська система передбачала, що коли країна отримує кредит, то вона бере на себе зобов’язання по утриманню курсу грошової одиниці. При цьому встановлювалося, що коливання не повинні перевищувати один відсоток від встановленого через золотий стандарт співвідношення до долара США. У виняткових випадках дозволялося доводити значення цієї цифри до 10%. Але при перевищенні цього порога винуватця чекали санкції. Для регулювання курсу використовувалися валютні інтервенції. Щоб здійснювати їх, були необхідні долари. Федеральний резерв вельми охоче їх продавав. Ось так працювала Бреттон-Вудська система в перші роки свого функціонування. У другій половині сорокових років перед США відкривалися райдужні перспективи. У світі не вистачало продовольства, предметів гігієни, одягу, одягу і багато чого іншого. Індустріально розвинені держави лежали в руїнах. З початку п’ятдесятих років економіка європейських країн почала активно рости.
