Бортництво в Київській Русі
В наступні століття цей промисел продовжував розвиватися. Стали виникати цілі села, які спеціалізувалися на розведенні бджіл. З виникненням Київської Русі було виділено ціле промислове стан – бортничі люди.
Їх промисел був узятий під захист закону і суворо охоронявся від посягань. Так відповідно до “Правді Ярослава” за заподіяння шкоди доводилося платити величезні штрафи. А в більш пізній століття псування бортових дерев або посягання на чужий мед і зовсім каралося смертю (“Литовський статут”).
Натомість бортники повинні були платити данину у вигляді десятої частини зібраного меду і воску. Причому останній цінувалася значно вище, незважаючи на те, що аж до XIX століття у слов’ян не було іншого солодкого продукту.
Бортництво в Російській імперії
У період з X до XVII ст. бджільництво процвітало і приносило величезний дохід. І на це не впливали ні війни, ні падіння або виникнення нових держав.
Коли в регіоні найбільш сильним стало Московське князівство, це ніяк не вплинуло на даний промисел. Однак, коли стараннями Петра І держава остаточно перетворилося на Російську імперію, почався занепад в історії бортництва.
Це було пов’язано з економічною політикою цього царя. При ньому почалася масова вирубка лісів в європейській частині країни. Причому це робилося не лише для будівництва флоту, але і для експорту за кордон.
Оскільки площа лісів біля сіл і міст зменшувалася – бортникам фізично ніде було розводити бджіл, і кількість одержуваного ними меду зменшувалася, як і його якість.
З іншого боку, така складна ситуація змусила представників цього промислу еволюціонувати, що сприяло виникненню колодного бджільництва.
