Слов’янські боги багатства
У язичницькій Русі вважався багатим і щасливим той чоловік, у якого був величезний обори, простіше кажучи, багатство мірялось худобою. Для збільшення свого стану люди молилися Велесу – бога багатства, в народі його називали скотним богом.
Писання свідчить, що саме Велес привів світ в рух. З’явилися такі поняття, як день і ніч, пори року, погане і хороше. Велес навчив людей цінувати те, що є, і домагатися більшого, долаючи труднощі.
Для залучення удачі від бога багатства у слов’ян було прийнято залишати пожертви йому або, можна сказати, данина від усього, що додавалося у їх житті. Був це урожай, зібраний восени або вигідна торгова угода. Пожертвування придбаним вважалося гарантом заступництва Велеса в майбутньому.
Слов’яни представляли язичницького бога багатства по одним джерелам:
- чоловіком, одягненого в бичачу шкуру;
- багато одягненим старця з бородою з пшениці.
Після хрещення на Русі функції Велеса були перенесені людьми на святого Миколая Чудотворця, образ якого і на сьогоднішній день схожий з описом в казках і літописах з богом Велесом.
