Поставка «Ікарусів» в СРСР і пострадянський простір
Як вже згадувалося вище, практично всі «Ікаруси»направлялися для експлуатації в СРСР. По-перше, в рахунок погашення поставок нафти і газу, а по-друге, враховувалося, що в 70-ті роки минулого століття його населення перевищила чверть мільярда людей. Пік поставок припав на кінець 80-х років XX століття, а в другій половині цього століття (з урахуванням поставок в оновлену Росію) до нас прибуло понад 140 тисяч екземплярів різних моделей і модифікацій. Крім того, в «лихі» дев’яності автобус «Ікарус» збирався в Москві, Кургані і Арзамасі. Остання партія поставлена Республіці Таджикистан у 2002 р.
«Ікарус» – гармошка, особливо в умовах експлуатації в СРСР, мав такий негативний ефект. Частина обладнання розташовувалася під підлогою пасажирського відсіку і після частих ремонтів, які здійснювали радянські, а не акуратні західні фахівці, ущільнювачі вже не перешкоджали проникненню в салон кіптяви і відпрацьованих газів, за що автобуси стали в народі називати ще й «газовими камерами».
У цьому році відзначається півстолітній ювілей початку поставок в Москву автобуса «Ікарус–256». У Мосгортрансе залишився працює досі автобус цієї моделі. Прописаний він у Новокосіно, де розташовується четвертий парк. Він вже пройшов 700 тис. км. (сім зірочок на борту) і продовжує безперебійно працювати. Ще один такий екземпляр працює в робочому селищі Чобіток Рязанської області.
