Як тільки на розум приходить це ім’я — Василь Ліванов, відразу ж пригадується чудовий фільм про пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона, де цей талановитий актор зіграв великого сищика. За подіями, що відбуваються на екрані під час чотирьох двосерійних і одного трьох серійного фільмів, стежили, затамувавши подих, мільйони радянських глядачів. Але не тільки цим відомий актор Василь Ліванов. Про все по порядку.
Велика людина
Він справді геніальний чоловік. Йому все вдається, чим би він не починав займатися. Радянський і російський кінематограф без нього був би зовсім іншим, не таким цікавим і вражаючим.
Василь Ліванов, біографія якого вже багато десятиліть представляє величезний інтерес для шанувальників його таланту, зумів проявити себе в самих різних сферах. Він не тільки знімався в абсолютно різних за характером і настроєм картинах, але і режисирував мультфільми, кінофільми. Він писав казки і повісті. Він подарував свій унікальний, з воістину ливановской хрипкуватий голос величезної кількості героїв, яких вже неможливо уявити якось інакше (Карлсон, Удав, Крокодил Гена, Громозека).
Той самий слідчий
Василь Ліванов – Шерлок Холмс. Ці два імені давним-давно стали тотожними в пам’яті глядачів усього світу. Саме цей актор на думку королеви Великобританії був визнаний кращим Холмсом всіх часів і народів.
Василь ліванов, актор так званого старого покоління, намагається бути в курсі всіх новинок – фільмів, які продовжують знімати про пригоди детектива з Бейкер-стріт 221 Б. І кожної з картин дає свою оцінку. Він вважає, що в американських картинах занадто багато спецефектів. У фільмах Гая Річі немає нічого спільного з тим, що писав Конан Дойль. Ця стрічка зробила те, на що і була розрахована — принесла творцям величезні комісійні. Але таке кіно дуже швидко забувається. А всі британські варіанти зняті за єдиним зразком: в них головне — сюжетна лінія, навколо якої крутяться головні герої.
Анітрохи не червоніючи, він говорить про те, що саме радянська версія найкраща. І це дійсно так. Британці колись писали йому листи з вдячністю за те, що він і Віталій Соломін повернули країні її героїв. А в 2006 році Василь Ліванов (Шерлок Холмс з величезним стажем) отримав орден Британської імперії. Між іншим, єдиний з великої кількості російських діячів культури. Як правило, така відзнака вручається виключно британським підданим. За всю історію існування такої значущої нагороди її отримали лише три іноземця: герой цієї статті, Елізабет Тейлор і Стівен Спілберг.
При підборі акторів на головні ролі режисер Ігор Масленников вибрав за орієнтир малюнки художника Сіднея Паже — одного Конан Дойля. Адже саме він був першим ілюстратором пригод геніального сищика. Оператор Юрій Векслер підказав режисерові кандидатуру Ліванова. Трохи пізніше був затверджений і Віталій Соломін на роль доктора. Обидва ці актора, здавалося, зійшли з ілюстрацій Паже.
Велика заслуга такого успіху, зрозуміло, і у всій команді, яка створювала телесеріал. Дивно точно відтворили вікторіанську епоху, підібрали чудових акторів: Рину Зелену, Борислава Брондукова, Миколи Караченцева, Олега Янковського, Ігоря Дмитрієва, Бориса Клюєва, Сергія Шакурова, Ірину Купченко та інших. Музика, написана Володимиром Дашкевичем, відображає кожна подія, що відбувається на екрані. Але головний успіх картини, безсумнівно, був забезпечений акторами, затвердженими на головні ролі. Саме Василь Ліванов і Віталій Соломін змогли надати кожній знятої історії якусь родзинку. Завдяки їм досі неможливо відірватися від екрану, коли в черговий раз показують пригоди великого англійського детектива і його друга доктора.
Дитячі роки
19 липня 1935 року в акторській родині з’явився на світ хлопчик, якого назвали Васенькой. Його тато — Борис Ліванов — був актором кіно і театру, причому, однаково гарний був і на театральних підмостках, і перед кінокамерою. Він чудово режисирував кінопроекти і був одним з найбільш знаменитих людей тих років.
Мама — Євген Казимирівна — мала польське походження. Жінкою вона була дуже красивою. Мама писала чудові картини. Кілька з них і зараз можна побачити в різних художніх галереях Росії і закордонних країнах.
Становлення майбутнього актора зазнавало впливу не тільки батьків та інших родичів, але і багато відомих творчих діячів, що жили в той час. Маленький Василько слухав кожної мови Довженка, Кончаловського, Черкасова, Пастернака… Тоді він ще не думав про те, ким він стане, коли виросте. Тому хлопчик займався всім потроху.
«Ким я хочу стати?»
У дитинстві він часто бачив себе справжнім героєм, здійснюють один за іншим відважні подвиги. Мріяв про те, що прославить себе, ставши приборкувачем диких звірів або навіть мандрівником.
Крім звичайної школи Василь Ліванов займався в художній, де виявив себе дуже талановитим починаючим художником. Після отримання атестата він навіть не замислюється, куди вступати, тому направляється в училище імені Сурікова. Але тяга до акторства дала про себе знати. Після першого курсу Василь вирішує змінити своє життя. Забравши документи, він приходить в Тріску.
З цього моменту він практично весь час присвячує творчості, часом, забуваючи про те, що треба пообідати або виспатися. Після закінчення інституту його запрошують в трупу Вахтанговського театру. Але в цих знаменитих стінах він пропрацював зовсім небагато. Саме на цей період припав його кінодебют.
Голос — візитка
У своєму першому фільмі – романтичній драмі Михайла Калатозова «Невідправлене лист» – Ліванов Василь Борисович грає одну з головних ролей — геолога Андрія. Саме в цей період свого життя він отримує свій унікальний тембр голосу. Режисер пропонує для більшої достовірності історії озвучувати всі зимові сцени картини на вулиці. У той час погода була більш ніж холодна, стояли 40-градусні морози. Акторам доводилося перекрикувати сильні пориви вітру. Ліванов в один день зірвав голос. Тоді для нього це було неприємно, але саме цей голос став згодом його візитною карткою, як актора.
Після закінчення зйомок режисер Райзман порадив йому йти з театру, якщо там у початківця актора немає великої зайнятості. Юлій Якович виявився прав: роботи в кіно у Ліванова було предостатньо.
Все нові і нові фільми…
Після дебюту Василь Ліванов (біографія цього актора і зараз не перестає цікавити глядачів різних вікових категорій) був затверджений на головну роль у драмі, знятої з повісті Короленко «Сліпий музикант». Він блискуче зіграв музиканта, закохавши в себе радянських дівчат. Актор зумів створити надзвичайно проникливо образ молодої людини з його радощами і бідами. Дивлячись на екран, неможливо було розділити Ліванова і його персонаж. Все здавалося єдиним цілим, щирим і справжнім.
Це картина стала єдиною, в якій Василь знявся разом зі своїм батьком Борисом Лівановим.
З цього моменту талановитого молодого людини навперебій запрошували на головні ролі. Він грав професора Йоганнеса Вернера в науково-фантастичному фільмі «Суд божевільних», молодого медика у «Колег», хірурга в «Зеленому вогнику». Так вже сталося, що лікарів він потім грав багато разів.
Звання за образ
Після того, як у 1963 році Василь Ліванов, фільмографія якого представлена кількома десятками якісних робіт, блискуче втілив на екрані Фелікса Дзержинського в історичній картині «Синій зошит», його багато разів запрошували зіграти чекіста. Адже образ, створений актором, виявився дуже достовірним. За нові зйомки було навіть обіцянку і присвоєння йому звання народного артиста. Але Ліванов більше не погоджувався: йому просто нецікаво було повторюватися.
Мультфільми
Після закінчення Вищих режисерських курсів при Держкіно СРСР Ліванов Василь Борисович з 1966 по 1973 рр. працював на кіностудії «Союзмультфільм» режисером-постановником. Весь цей час у нього було дуже багато роботи в жанрі мультиплікації. Його голос — абсолютно незвичайний, що має легку хрипотою — ніби був створений для того, щоб дарувати його різним казковим героям.
Спочатку актор засмучувався через зірваного голосу, але… Це був той випадок, коли, як кажуть, треба щось втратити, щоб щось знайти. Зате тепер неможливо навіть уявити, що дядечко Ау, Карлсон, Кіт з «Кошеня на ім’я Гав», Удав, син мельника з «Кота в чоботях», Бармалей і багато інших мультиплікаційні герої розмовляли якось по-іншому.
Крім озвучення, Василь Ліванов з власноруч написаними сценаріями ставив мультфільми «Фаетон — син Сонця», «Синій птах».
Музиканти з міста Бремен
У сімдесятих саме з-під його пера вийшов сценарій до улюбленого мільйонами хлопчиків, дівчат та їхніх батьків мультфільму «Бременські музиканти». За основу була взята казка братів Грімм. Що з цього вийшло, тепер знають усі. Якщо говорити відверто, то Ліванов написав нову казку, адже в класичному її варіанті не було ні Принцеса, ні Трубадура. Та й сама вона була дуже короткою. Майже всі пісні заспівав Олег Анофріев, а музику до мультику написав Геннадій Гладков. Співдружність таких талановитих людей призвело до справжнього дива: протягом більш чотирьох десятиліть цей мультфільм залишається серед найбільш улюблених дітьми і дорослими.
Трохи про особисте. Перша родина
Особисте життя Василя Ліванова цікавить телеглядачів нітрохи не менше, ніж його творчість. Актор був одружений двічі.
Зі своєю першою дружиною Аліною Володимирівною Енгельгардт – актор познайомився в 1957 році. Він довго добивався взаємності, і дівчина погодилася вийти за нього заміж. Весілля було дуже веселої, гучної і великий. У 1963 році у них народилася донька Анастасія. Згодом почалися скандали. Актор терпів заради доньки, але коли тій виповнилося сім років, він пішов з сім’ї. Аліна, тая в душі образу на колишнього чоловіка, налаштовувала Настю проти батька. Та й сама вона не хотіла з ним спілкуватися. Донька довгий час вважала батька зрадником.
Вони помирилися тільки в 1984-му, після смерті Аліни Володимирівни. Зараз вони часто телефонують. У Насті двоє синів. Вони одружені і подарували знаменитого дідуся онуків.
Трохи про особисте. Сім’я друга
Друга сім’я Василя Ліванова склалася пізніше. З другою дружиною — Оленою Артемьевной Ливановой, з якою вони живуть досі, актор познайомився на вечорі зустрічі киноартистов та їх шанувальників. Василя Борисовича трохи бентежило те, що вона була на 14 років молодше його, але він почав красиві залицяння. Коли він зізнався їй у коханні, виявилося, що Олена давно відчуває до нього ті ж прекрасні почуття.
Ця весілля була досить скромною. На ній були присутні тільки близькі молодятам люди. На деякий час Олена пішла з роботи, присвятивши все своє час чоловікові і двом синам. Але пізніше, коли хлопці підросли, вона повернулася в професію, працюючи художником-мультиплікатором.
У цьому шлюбі народилися діти Василя Ліванова — сини Борис і Микола.
Боря народився навесні 1974-го. Хлопчика так назвали на честь папи Ліванова. В дитинстві він був хорошим спокійним хлопчиком. А ось в підлітковому віці він міг зірвати шкільні уроки, нагрубити вчителям. Після школи Боря не хотів працювати, займаючи весь свій час випивкою разом з співмешканкою. У нього народилася дочка Єва, у якої виявили ДЦП.
У 2009-му, будучи абсолютно п’яним, Борис вбиває людину, за що його засудили, але він був достроково звільнений. Через шість років він став розсудливим. Навіть почав новий роман з Марією Голубкіної. Вони збиралися одружитися. Але, як шепочуться в кулуарах, до весілля справа так і не дійшла.
Другий синок — Миколка — з’явився на світ через десять років після старшого. Саме цей хлопчик став буквально порятунком для обох батьків. Він добре вчився у школі, був завсідником різних гуртків та секцій. Після школи він навчався в одному з театральних вузів Росії і одночасно з цим в художньому училищі.
Микола став художником-мультиплікатором (проявилися татові гени). Молодий чоловік брав участь у створенні улюблених сучасними діточками мультфільму «Маша і ведмідь», «Фиксики» та інших.
Він одружений, щасливий у шлюбі. У подружжя народилася донька, її назвали Алісою — в честь Алісу Селезньову, яку придумав Кір Буличов.
