Занепад жанру
Наприкінці 1860 років в Росію з Франції прийшла оперета, що призвело до поступового занепаду жанру. Тим не менш вистави-водевілі ще довго не сходили зі сцени. В кінці 19 століття А. П. Чеховим були написані чудові п’єси-жарти в дусі водевілю: «Ведмідь», «Весілля», «Про шкоду тютюну», «Ювілей», які потім були поставлені у багатьох театрах.
Водевіль в кінематографі
Радянський кінематограф дав водевілем друге життя. У 1974 році на кіностудії «Мосфільм» режисер А. Бєлінський зняв чарівну комедію з музикою «Лев Гурич Синичкін» – і забута класика заграла новими фарбами. У зйомках взяли участь такі знаменитості, як А. Миронов, Н. Мордюкова, Л. Куравльов, О. Табаков, М. Козаків, Н. Трофімов, Р. Ткачук. Цей старий добрий водевіль і сьогодні час від часу показують по телебаченню.
У тому ж році був випущений іскристий відмінною музикою Ісаака Шварца телевізійний фільм «Солом’яний капелюшок» за п’єсою Ежена Лабіша. Режисер – Л. Квініхідзе, головні ролі геніально зіграли А. Миронов, З. Гердт, Л. Гурченко, Тобто Васильєва, М. Козаків, Ст. Стржельчик, Тобто Копелян, А. Фрейндліх.
В 1979 р. на екрани вийшла витончена комедія-водевіль Світлани Дружиніної «Сватання гусара» з музикою Геннадія Гладкова і блискучим акторським складом: М. Боярський, Тобто Коренєва, А. Попов, А.с Баринов та ін.
І, нарешті, в 1980 році був випущений фільм «Ах, водевіль, водевіль…». Режисер – Р. Юнгвальд-Хилькевич, композитор – М. Дунаєвський, в головних ролях знялися О. Табаков, юна Р. Бєляєва, М. Пуговкін. Після прем’єри пісні з цієї картини співала вся країна.
