Інші записи
Єдиною адекватною скаргою можна назвати, мабуть, лише зауваження священика про те, що в місцевому буфеті неможливо купити пісної їжі. Докір справедливий, так як в країні, де велика частина населення є православною, повинні дотримуватися відповідні традиції.
Деякі ж замітки являють собою хоч і дуже емоційні, але часто позбавлені сенсу висловлювання. Яскравим прикладом такого опусу є скарга якогось громадянина: “Під’їжджаючи до сіей станциі і дивлячись на природу у вікно, у мене злетіла капелюх”. По-перше, сама ця пропозиція складено безграмотно. Якщо розуміти його буквально, то виходить, що головний убір самостійно подорожував по залізниці. По-друге, навіть якщо розглядати його в тому сенсі, який, очевидно, хотів вкласти в нього автор, то й тоді цей вислів звучить вкрай безглуздо. Людина сам висунув голову у вікно рухається вагона. Так кого ж він звинувачує в тому, що його капелюх зірвало проривом вітру? Єдиною особою, відповідальною за це подія, є він сам.
Ще одна, не менш безглузда запис у цій книзі скарг – вислів невідомого автора про те, що його дружина не порушувала порядку, а, навпаки, хотіла, щоб все було тихо.
Учень гімназії, який повідомив про погану роботу персоналу станції, кілька разів закреслював і переписував заново свою замітку. З цього можна зробити висновок про те, що юнакові набагато важливіше краса стилю, ніж зміст тексту. Він просто вправляється в красномовстві, використовуючи для цієї мети книгу скарг. Чиновники теж постають на сторінках цього документа не в кращому світлі. Напис, залишений одним з них, більше нагадує автограф якоїсь знаменитості.
Інший же звертається до всіх відкриває книгу скарг з проханням не писати в ній на сторонні теми. Нічого незвичайного в його замітці немає, за виключення підпису «Іванов Сьомий», що свідчить про високу самооцінку її автора, який нарівні з коронованими особами додав до свого імені нумерацію. Природно, такий запис відразу ж викликала іронічний відгук.
