Володимир Мономах — один з руських князів, чиє ім’я добре пам’ятають нащадки. Онук Ярослава Мудрого, Володимир Мономах активно продовжував державну стратегію свого діда — намагався зміцнити міжнародне, так і внутрішнє становище Русі. В період його правління з 1073 по 1125 рік давньоруська держава зазнала останній підйом перед монгольським завоюванням — можна стверджувати, що зусиллями Володимира Мономаха Русь ще якийсь час залишалася незалежною і міцною.
Внутрішня політика Володимира Мономаха — прагнення подолати роздробленість
Як і всі руські князі XI століття, Мономах в самому початку своєї політичної діяльності зіткнувся з проблемою усобиць. Області давньоруської держави ділилися між синами, братами, племінниками та онуками великих князів — і майже безперервно місцеві володарі сварилися і воювали, прагнучи розширити і зміцнити свої вотчини. Володимир Мономах, спочатку володів Черніговом, не міг залишитися в стороні від усобиць — але протягом всього життя намагався примирити князів між собою.
- У 1093 році чернігівський князь відмовився від боротьби за головне місто держави, Київ, поступившись право князювання Святополка.
- У 1097 рік князь брав активну участь у Любечском з’їзді — це була найвідоміша спроба «замирення князів». Ідея не увінчалася великим успіхом — хоча князі, поділивши землі, домовилися про вічне світі, в реальності чвари між ними продовжилися вже через рік.
- У 1113 році зайняв київський престол — однак зробив це не в результаті військового походу чи інтриг, а за наполяганням самих киян.
При будь-якій можливості Мономах намагався вирішити розбіжності з сусідніми правителями світом. Саме за ці якості його поважали у народі.
