Хроматографічні методи аналізу: переваги і недоліки

Хроматографічний аналіз сьогодні є найбільш широко застосовуваним методом дослідження різних об’єктів. Це можуть бути проби, взяті в навколишньому середовищі, на виробництві, в лабораторії і так далі. Цей метод запропонував ще в 1903 році російський вчений М. С. Колір. Його дослідження стали основою для розвитку всіх видів хроматографії, існуючих на сьогоднішній день і застосовуються для розділення не тільки забарвлених, але і нефарбованих сполук у різноманітних середовищах. Проведення хроматографічного аналізу можливо різними способами, з використанням у кожному конкретному випадку своїх прийомів і методик розрахунків. В його основі лежать відмінності в адсорбційних або будь-яких інших властивості сполук, що сприяє їх розподілу між твердим сорбентом і проходить через нього рідиною (або газом).

Основні поняття

Хроматографічним методом аналізу називають такий метод розділення і визначення речовин, який заснований на розподілі декількох компонентів зразка між двома фазами, одна з яких рухлива, а інша – нерухома.

Нерухомої (стаціонарної) фазою зазвичай буває тверде пористе речовина (як правило, його називають сорбентом) або плівка рідини, яка нанесена на тверду речовину.

Рухома фаза являє собою рідка або газоподібна речовина, що протікає крізь нерухому фазу, часом під тиском. Всі компоненти аналізованої суміші (звані сорбатами) разом з рухомою фазою рухаються вздовж стаціонарної фази. Як правило, її поміщають в скляну (металеву) трубку – колонку.

Швидкість руху компонентів по колонці залежить від ступеня їх взаємодії з поверхнею сорбенту. Це призводить до того, що одні компоненти залишаться у верхній частині колонки, розподілені в об’ємі сорбенту, інші в нижній, а деякі і зовсім не затримаються в ній і підуть з рухомою фазою.