Модель 135Е і М
Вантажівка ЗІЛ 135 розроблявся на основі декількох модифікацій. Були розроблені сухопутні машини, які відрізнялися підвищеною прохідністю. Вони були сконструйовані в 1960 році. Ця розробка увібрала всі позитивні якості попередніх моделей.
Двигуни в цій моделі були взяті від ЗІЛ 375А. Їх сумарна потужність становить 360 к. с. В кабіні знаходилися водій та 2 пасажира. В конструкції вікон були передбачені захисні броньові стінки. Ця модифікація застосовувалася для пуску ракет. Тому кабіна була виготовлена з склопластику. Цей матеріал, як і метал, при нагріванні розширювався. Однак пластик не деформувався. Коли температура знижувалася, він брав свою первісну форму.
Розглядаючи характеристики ЗІЛ 135, варто відзначити, що цей тип транспортного засобу був призначений для ракетного комплексу «Луна». Машина була випробувана в бойових умовах. При цьому у неї був виявлений серйозний недолік. Корпус розгойдувався при пересуванні навколо середньої осі. Виправити недолік намагалися конструктори, які встановили на машину обмежувач швидкості. Проте згодом довелося змиритися з тим, що недоцільно використовувати для військових дій транспорт, в якому відсутні підвіски.
На основі представленої моделі була розроблена модифікація ЗІЛ 315R. Вона також мала певні недоліки. Тому конструктори активно працювали над моделлю 315М. Ця поліпшена версія з’явилася в 1962 році. Її застосовували для установки ракетного комплексу протикорабельного дії «Луна-М». ЗІЛ 135 М отримав дещо іншу форму і габарити. Також були зроблені кроки з виправлення помилок попередніх версій. В результаті вийшов військовий вантажівка, максимально наближений до версії серійного виробництва.
У новій розробці скоротили довжину платформи на 1 м. Кабіну завдяки цьому вдалося збільшити. У ній тепер входило 5 осіб разом з водієм. Виправлення помилок проводилося аж до 1966 року.
