З якою метою створені ці зони?
Метою створення, а точніше виділення їх з загального ландшафту, що охороняються законом територій є збереження навколишнього середовища та мікроклімату водного об’єкта.
Тобто наявність таких зон запобігає:
- засмічення;
- обміління;
- замулення;
- забруднення.
Це забезпечує збереження водних ресурсів і запобігає таке явище, як заболочування місцевості і виснаження річкових і озерних джерел води.
Крім перерахованого вище, прибережна водоохоронна зона забезпечує:
- цілісність мікроклімату;
- збереження природних біологічних процесів;
- підтримання умов життєдіяльності тварин та інших мешканців, наприклад плазунів;
- запобігання вимирання окремих видів рослин.
Зрозуміло, існують обмеження на види діяльності та способи відпочинку на таких територіях.
Що заборонено?
Вся водоохоронна зона, смуги берега і віддалені від нього ділянки – не місце для господарської діяльності людини. Хоча багато людей вважають, що заборона стосується лише діяльності підприємств, ферм, фабрик та інших аналогічних об’єктів, насправді приписи закону адресовані всім. Тобто вони повинні виконуватися як підприємствами, так і приватними особами.
Заборонено:
- удобрювати грунту стічними водами і здійснювати інші види їх слива;
- влаштовувати всі типи біологічних поховань, тобто кладовища, скотомогильники, вигрібні ями, закопування і злив харчових відходів;
- розміщувати на зберігання або проводити утилізацію токсичних, вибухонебезпечних, хімічних, отруйних, радіоактивних та інших аналогічних речовин;
- проводити запилення хімікатами з повітря;
- будувати автозаправки, приміщення для використання паливно-мастильних матеріалів, за винятком територій портів та інших водних об’єктів;
- застосовувати у господарській діяльності пестициди та інші види активних агротехнічних речовин і добрив;
- видобувати корисні копалини, наприклад торф.
Ці приписи нерідко порушуються. Причому порушниками виявляються зовсім не власники ферм або підприємств, а сільські жителі, які просто не знають про цей закон.
Вперше ще в СРСР ввели і закріпили законодавчо таке поняття, як “водоохоронна зона”. Водного об’єкта, наприклад, порту чи пристані, воно не стосувалося і мав трохи інші, ніж зараз, географічні межі. Після розпаду СРСР в тому чи іншому вигляді охорона берегових територій, що забезпечує екологічну чистоту водоймищ, збереглася у всіх колишніх республіках.
У Західній Європі, Азії і на Американському континенті такого поняття, як водоохоронна територія, не існує.
