Поема Володимира Маяковського “У весь голос” – дуже сильний і відвертий твір. Вивчати його в шкільній програмі все одно, що читати “Архіпелаг Гулаг” А. Солженіцина в 5 класі. Щоб зрозуміти настільки глибокий твір, треба мати за плечима хоча б два-три десятки років. Сам поет не дожив і до сорока, однак його сприйняття життя в рази масштабніше і повніше, ніж у середньостатистичної людини.
Щоб зробити аналіз “У весь голос” Маяковського необхідно зануритися в епоху, зрозуміти політичну ситуацію. Варто також враховувати художні напрямки, властиві періоду написання твору.
З чого почати аналіз поеми Маяковського “У весь голос”
Спочатку твір значилося вступом до поеми, але закінчено воно не було, а те, що дійшло до нас, оформилося в цілком закінчений вірш. За традицією при аналізі “У весь голос” Маяковського твір називають поемою.
Як людина пряма, автор починає своє творіння з звернення “Шановні товариші нащадки..”. Дуже інтелігентно, не так, враховуючи звичаї молодого поета-футуриста, який любив шокувати публіку далекими від художності виразами. Втім, і тут поет не змінить своєї традиції: “риючись у сьогоднішньому окаменевшем лайні…”. Протиставлення – самий улюблений прийом майстра, якщо він м’яко стелить на початку речення, то чекай “гарячого” слівця в кінці. У цьому весь Володимир Володимирович. За розповідями його близьких і друзів, поет був досить скромним і дуже чуйною людиною, а що стосується особистих відносин, то й зовсім – сором’язливим, романтичним і дуже вразливою.
Ключова думка поеми укладена в рядках “я сам розповім про час і про себе”. Вибираючи такий шлях, поетові залишається одне: правда і нічого крім. А якщо врахувати реалії того часу, коли була написана поема Маяковського, то крім метафор і іносказань інших засобів, щоб виразити себе і пройти цензуру у поета не було. І впорався він, дійсно гідно! Жорстко і прямолінійно звучить його вірш:
Я, асенізатор
і водовоз,
революцією
мобілізований і покликаний,
пішов на фронт
із панських садів
поезії —
баби примхливою.
Весь вірш в цілому просякнута революційним пафосом, політично “пофарбовано”. Але за зовнішньою стороною вірша можна помітити внутрішню поетичність і гру слів. Це дуже важливо враховувати при аналізі “У весь голос” Маяковського.
Рима по-маяковски
В області рими і віршування Володимир Володимирович майстерний теоретик і практик. Всім відома його робота “Як писати вірші”. Але його творчість ширше і показовіша будь-якого трактату.
“Виявляючи – зброя, пестити – волоска, Гегелем – бігали” – ось стандартна для поета рима. Вона у Маяковського завжди багата, витончена. Поет знаходить варіанти римування там, де її, здавалося б, бути не може, змінюючи наголоси, переставляючи і переробляючи слова так, як вважає за потрібне. Може бути тому його вірші завжди рясніють неологізмами.
Щоб відчути і зрозуміти стиль і вірш Маяковського, його потрібно перечитати не один раз. І тоді аналіз “У весь голос” Маяковського стане простіше і результативніше. Крім складної для непідготовленого читача структури вірша, розташування строф, у поета в мінімум слів – максимум смислового навантаження. Той, хто зрозуміє ліричного героя Маяковського, побачить набагато більше, ніж пересічний читач.
А що ж хотів сказати поет?
На перший погляд, це неявно, але у вірші автор дає характеристику своєї поезії, свого творчого кредо. Кажучи іншими словами, поет міркує про своє призначення, про майбутнє країни і людства в цілому, про поезію, як про найсильнішу зброю. Злилися воєдино далекі цілі, роздуми про сьогодення, про силу духу, про волю, про щоденному болісному творчому процесі. Весь твір пройнятий однією важливою думкою: писати для майбутніх поколінь – дуже відповідально, це тяжкий труд, який не окупиться ні славою, ні грошима.
Я
вухо
словом
не звик пестити;
вушка девическому
у завиточках волоска
з полупохабщины
не разалеться тронуту.
Парадом розгорнувши
моїх сторінок війська,
я проходжу
за строчечному фронту.
Володимир Маяковський знав ціну і силу поетичного слова, і тому розумів свою відповідальність перед суспільством і часом. Як би не хотілося йому писати про особисте, про відносини, він вважав за краще для мас залишатися поетом-борцем і агітатором. А адже інтимна лірика у поета пролетарів – його сильна сторона, яка завжди залишалася в тіні. Любов у Маяковського – пронизливе, пристрасна, ніжна, безнадійна і, разом з тим, сильне почуття. Він, як ніхто, вивернув свою душу назовні і заявив в поезії про те, що любити – це боляче. Але повернемося до аналізу незакінченого «У весь голос» Маяковського.
Його «кавалерія дотепів» завжди готова до бою, «піднявши рим відточені піки». Заповідаючи свої вірші нам, він дає наказ боротися далі вже без нього, з вірою, що його життя і робота не пропаде, не забудеться, а поставлені цілі будуть досягнуті.
Поетична мова поеми «У весь голос» Володимира Маяковського
У вірші, як і в усьому творчому доробку Володимира Володимировича зустрічаються його власні «перли» – неологізми. Це індивідуально-авторські слова, які створює сам поет, підпорядковуючи їх художньому задуму. «Кудреватые – мудреватые», «мандолинят» – від назви музичного інструменту, «окуляри-велосипед», «пісенно-есененный», «амурно-лировой», «свинцево-важко», «разалеться». Грати зі словами поет любив і вмів, звідси його неповторний стиль. Крім того, у вірші майстер слова то і справа грає звуками – алітерація для віршів Маяковського – норма. Зверніть увагу, як в наступному чотиривірші він підбирає слова зі звуками «р» і «л»:
Слухайте,
товариші нащадки,
агітатора,
горлана-главаря.
Заглуша
поезії потоки,
я ступнемо
через ліричні томики,
як живий
з живими кажучи.
А в наступних рядках чітко простежується майстерно виконана алітерація («п», «р» і «л»):
І все
поверх зубів озброєні війська,
що двадцять років перемоги
пролітали,
до самого
останнього листка
я віддаю тобі,
планети пролетар..
Не можна не згадати і такий стилістичний засіб, як інверсія, а простіше кажучи перестановка слів у реченні. При аналізі вірша Маяковського “У весь голос”, варто враховувати, що більшість пропозицій – інверсійні. Цей прийом допомагає виділяти слова, акцентуючи на них увагу. Щоб зрозуміти зміст фрази, іноді доводиться перечитувати рядка кілька разів. Це поетичність по-маяковски, вона складна, як і характер, і душу поета.
І все-таки він кращий!
Незважаючи на те, що своє життя, як у вірші, поет «пройшов» досить швидко, а давалася вона йому часом нелегко, Володимир Маяковський – геніальний поет!В російській літературі так і не з’явився той, хто зміг би так само сильно і безкомпромісно перевернути все з ніг на голову і затьмарити його славу. Нехай партквитків і ЦК вже немає, є сила поетичної думки великого поета, він актуальний, непримиренна і завжди живий у своїх віршах.
