Талановитий і сором’язливий
Синові священика з раннього дитинства прищепили думка про те, що скромність — головна чеснота. Коли хлопчик виріс, то вона переросла у невпевненість у собі. Скромний хлопець, успішно склавши іспити в Імператорську академію мистецтв, не прийшов дізнатися результати. Він просто і помислити не міг, що з першого разу буде туди зараховано! Про свій успіх він дізнався через рік, коли відправився знову подавати документи. Яке ж було його здивування, коли йому повідомили, що він давно числиться серед студентів.
Втім, цей рік він не втрачав часу дарма, а навчався в Рисувальній школі Товариства заохочення мистецтв. Йому пощастило сидіти в одній аудиторії з Іллею Рєпіним, а викладав ним Іван Миколайович Крамськой. Він заразив молодого художника любов’ю до портретів. Цей жанр живопису згодом стане для художника Васнєцова чимось особливим — віддушиною. Жодного портрета Віктор Михайлович не написав під замовлення. Всі вони були створені з натхнення, а зображені на них тільки найближчі люди: рідні та діти друзів.
